Ярін В.М.

Ярін В’ячеслав Миколайович (1883-1968)

Професор, засновник і завідувач кафедри залізобетонних і кам’яних конструкцій, заслужений діяч науки і техніки УРСР, дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР.

Народився 4 жовтня 1883 року в місті Петербурзі в родині службовця. Середню освіту отримав в Орловській гімназії у 1894-1902 роках. Після закінчення гімназії вступив до Петербурзького інституту шляхів сполучення, і почав свою інженерну практику ще в студентські роки.

Закінчив інститут з відзнакою у 1910 році, протягом двадцяти років працював на залізниці на різних інженерних посадах, проєктував мости, колектори, керував ремонтом залізничних вокзалів, будівництвом службових будівель та мостів із залучанням нового матеріалу – залізобетону. В 1915 році В’ячеслав Миколайович був переведений в Управління Галицької залізниці, а згодом до Південно-західної залізниці старшим інженером у відділ мостів, де займався відновленням залізниці та мостів після першої світової та громадянської війни, проєктував залізобетонні та металеві конструкції залізничних мостів, розробив спеціальний кран для монтажних робіт.

В 1921 році Ярін був прийнятий на посаду викладача нарисної геометрії і графіки, а в 1928 році був затверджений на посаді професора Київського політехнічного інституту. З 1930 року Ярін В.М. переходить працювати до Київського будівельного інституту, який щойно був утворений, на посаду завідуючого кафедрою залізобетонних та кам’яних конструкцій. В 1938 році Вища Атестацій на комісія присвоїла Яріну вчене звання професора.

В період окупації Києва (1941-1943)  в роки другої світової війни Ярін з багатьма іншими викладачами КІБІ перебував в місті Куйбишев (нині місто Самара, РФ), працював завідуючим кафедрою графіки в Куйбишевському інженерно-будівельному інституті. Одразу після звільнення він вертається до Києва та вже до останніх днів свого життя обіймає посаду завідуючого кафедрою залізобетонних і кам’яних конструкцій, одночасно (у 1948-1949 роках) працював заступником директора по науковій роботі Київського інженерно-будівельного інституту, а у 1956-1958 роках за сумісництвом ще очолював кафедру основ та фундаментів цього ж інституту.

В післявоєнні роки Ярін брав активну участь у відновленні Києва, був консультантом та експертом  при відбудові багатьох об’єктів, серед яких Дарницький вагоноремонтний завод, Центральний універмаг на Хрещатику, будинок Верховної Ради, надавав допомогу при відбудові міст Кременчук, Вінниця та інших.

Багаторічний виробничий та педагогічний досвід, наукова ерудиція сприяли тому, що В’ячеслав Миколайович Ярін став одним з видатних спеціалістів Радянського Союзу. Він виховав велику кількість спеціалістів по залізобетонним конструкціям, підготував 16 кандидатів наук, автор понад 20 наукових робіт, завжди був тісно пов’язаний з практикою будівництва та у лекціях використовував сучасні досягнення будівельної науки. Дипломні проєкти його студентів були реальними та приймались будівельними організаціями для впровадження.

Напрям його наукової діяльності – використання залізобетонних конструкцій у промисловому, цивільному і транспортному будівництві.

Був нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом Леніна, медаллю «За сумлінну працю», відзначений багатьма іншими урядовими нагородами. Неодноразово обирався депутатом міської ради. В 1958 році був обраний дійсним членом Академії будівництва і архітектури УРСР.

Не стало В’ячеслава Миколайовича Яріна 30 березня 1968 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі.