режисер Давид Черкаський
Давид Янович Черкаський
(23.08.1931 – 30.10.2018)
Український режисер-мультиплікатор, художник-мультиплікатор, сценарист.
Заслужений діяч мистецтв України (1995). Академік Академії телебачення (1997), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1998). Народний артист України (2010). Член Національних спілок кінематографістів і журналістів України. Президент Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «КРОК».
Найвідоміший та найбільш культовий український режисер і художник анімації.
Народився Давид Янович в місті Шпола Черкаської області.
В 1955 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Три роки працював за фахом. У 1959 році прийшов на кіностудію «Київнаучфільм» як аніматор. Вже за чотири роки дебютував як режисер і одразу ж отримав премію на фестивалі в Румунії на фільм «Тайни чорного короля» (1965). З 1964 року працював режисером цього об’єднання. Роботи Давида Черкаського удостоєні міжнародних нагород.
Давид Черкаський згадував: «После окончания Киевского инженерно-строителього института я скромно трудился по специальности. Работа не была в удовольствие. Приходил домой и брался за рисование, от этого процесса получал наслаждение. Не знаю, как долго это бы продолжалось, но однажды позвонил приятель и сказал, что набирают людей на новую мультипликационную студию на базе “Киевнаучфильма”. К тому времени у меня уже были нарисованы карикатуры, в которых герои были прорисованы в разных позах. Когда я пришел на студию, у кабинета директора сидели человек 20 молодых художников. Они все были профессионалы, но мало представляли, что такое мультипликация — писали картины. Директор студии посмотрел мои работы и сказал: “Это именно то, что нам нужно!” Началась совершенно другая жизнь. Я бежал на работу, потом домой, чтобы быстрее заснуть, а потом проснуться и пойти поскорее на работу».
Разом з ним на кіностудії працювали ще два випускники КІБІ, архітектори – Володимир Дахном та Марк Драйцун.
Давид Черкаський зняв понад 20 мультфільмів, найвідоміші з них — “Пригоди капітана Врунгеля”, “Лікар Айболить” та “Острів скарбів”.
Найвідоміші мультфільми Давида Черкаського:
“Пригоди капітана Врунгеля”
Займає 18-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Мультсеріал був знятий за мотивами повісті Андрія Некрасова. Мультсеріал прогримів на весь колишній радянський союз. Коли в 1979 році відбулася прем’єра першого радянського мультиплікаційного серіалу української студії «Київнаукфільм» – з дворів і вулиць зникли діти. Та й дорослих залишилося небагато. Всі буквально прилипали на 10 хвилин до телевізора. Причому кожна серія, як захопливий детектив, завершувалася на найбільш інтригуючому моменті. Та й зараз на YouTube у «Пригод…» 3,7 млн переглядів – мультфільм любимий і затребуваний досі. Для кожної з 13 серій художники створили близько 16 тисяч малюнків. “Врунгель” став першим багатосерійним мультфільмом.
“Лікар Айболить”
Мультфільм за мотивами багатьох творів Корнія Чуковського. Анімацію знову поєднали з елементами живої зйомки, наприклад, дощу і диму. Мало хто знає, що спочатку він був зроблений як одна велика опера. Але потім зверху прийшла вказівка все переробити – прибрати оперу і дати текст віршами і речитативом.
“Острів скарбів”
Двосерійний мультфільм по роману Роберта Льюїса Стівенсона. У ньому були задіяні актори і музиканти. Пізніше “Острів скарбів” вийшов в США без кінематографічних вставок з піснями.
«Острів скарбів» теж набрав рекордні 5,7 млн переглядів на YouTube.
Режисер привніс в дитячий мультфільм купу «дорослих» західних жанрів: бойовик, вестерн, трилер. Вперше використані в нашій анімації і справжні кінокадри. І все це – з безмежною любов’ю автора до них. «У кожному своєму мультфільмі я показую світ, яким бачу його, але все-таки, мені здається, у цілому мої картини добрі».
Художник
1961 — «Пригоди Перця»
1962 — «П’яні вовки»
1962 – «Супутниця королеви»
1963 — «Заєць та їжак»
1963 — «Золоте яєчко»
1963 — «Непосида, М’якуш і Нетак»
1965 — «Казка про царевича і трьох лікарів»
1966 — «Літери з ящика радиста»
1967 — «Як козаки куліш варили»
1967 — «Колумб пристає до берега»
1968 — «Людина, що вміла літати»
1969 — «Містерія-буф»
1970 — «Короткі історії»
1971 — «Чарівник Ох»
1973 — «Як козаки наречених визволяли»
1974 — «Пригоди малюка Гіпопо»
Режисер-постановник
1964 — «Таємниця чорного короля»
1967 — «Колумб пристає до берега»
1968 — «Людина, що вміла літати»
1969 — «Містерія-буф»
1970 — «Короткі історії»
1971 — «Чарівник Ох»
1972 — «Вокруг света поневоле»
1974 — «Прощавайте, фараони!» (у співавторстві з В’ячеславом Винником, Одеська кіностудія)
1975 — «Якого рожна хочеться?» (Почесний диплом XIII МКФ в Кракові)
1978 — «Пригоди капітана Врунгеля» (т/ф, 13 с; Диплом Всесоюзного телефестивалю в Єревані)
1983 — «Крила»
1984—1995 — «Лікар Айболить» (режисер, сценарист)
1988 — «Острів скарбів» (режисер, сценарист)
1995—1996 — «Найсильніший Дикого Заходу»
2012 — «Нові пригоди Капітана Врунгеля» (2012, к/м, у співавт.)
Нагороди.
Заслужений діяч мистецтв України (9 листопада 1995) — за значний особистий внесок у розвиток української національної культури, вагомі творчі здобутки.
Орден «За заслуги» III ступеня (22 серпня 2002) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та духовний розвиток України, вагомі трудові здобутки та з нагоди 11-ї річниці незалежності України.
Орден «За заслуги» II ступеня (7 вересня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність і високий професіоналізм та з нагоди Дня українського кіно.
Народний артист України (29 січня 2010) — за значний особистий внесок у розвиток українського анімаційного кіномистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності та з нагоди 50-річчя від дня заснування Української кіностудії анімаційних фільмів, м. Київ.
Похований в одній могилі з батьками на Берковецькому кладовищі (ділянка 106).
