Повоєнний період 1945-1960 р.р

Після об’єднання структура інституту виглядала таким чином:

• Будівельний факультет. Спеціальності –
• Промислове і цивільне будівництво,
• Конструкції промислового і цивільного будівництва,
• Виробництво будівельних виробів та деталей.
• Архітектурний факультет. Спеціальність – архітектура.
• Санітарно-технічний факультет. Спеціальності –
• Теплогазопостачання та вентиляція,
• Водопостачання та каналізація.
• Факультет міського будівництва та господарства. Спеціальності –
• Міське будівництво та господарство,
• Житлово-комунальне будівництво.

Після об’єднання було утворено 22 кафедри, які розподілили по факультетах. Професорсько-викладацький колектив налічував 150 осіб, адміністративний персонал – 220 працівників.

У 1948 році в інститут було прийнято 257 студентів:

104 – по спеціальності промислове та цивільне будівництво,

53 – по спеціальності архітектура,

50 – міське будівництво та господарство,

25 – теплогазопостачання та вентиляція,

25 – водопостачання та каналізація.

В результаті об’єднання двох інститутів на початку 1948-1949 навчального року в Київському інженерно-будівельному інституті навчалось 1471 студент. В кінці року інститут випустив 352 спеціалісти. Це був перший великий післявоєнний випуск інституту.

Бібліотека станом на 1948 рік займала 5 кімнат загальною площею 134 квадратних метри, що не задовольняло тогочасним потребам навчального закладу.  Бібліотека налічувала більше 58000 екземплярів книг, а також журнали, каталоги, брошури, всього біля 120 тисяч примірників.

За повоєнні роки була фактично заново створена нова матеріально-технічна база інституту. Учбові корпуси по бульвару Шевченка та вулиці Пироговській були відремонтовані, були обладнані майстерні, придбано обладнання для лабораторій.

К 1950 року інститут випустив 2730 інженерів-будівельників та архітекторів, а ще підготував 13 професорів, докторів наук та 68 доцентів, кандидатів наук. Тільки за 1945-1950 роки аспірантуру закінчили та захистили дисертації 18 аспірантів.

В 1951 році при інституті були організовані Вищі інженерні курси із строком навчання 2 роки 10 місяців.

З 1955 до 1961 року інститут очолював ректор Олександр Лук’янович Калішук. За роки його керівництва було вдосконалено роботу існуючих лабораторій та створені нові, що дало можливість вдало поєднувати учбовий процес з науковими дослідженнями.

У 50-ті роки значно розширилися напрямки наукової діяльності інституту. Викладачі та вчені вирішували проблем у галузі будівництва, серед яких надважливими були:

• розробка теорії потокового будівництва під керівництвом М.С.Буднікова;
• дослідження нових будівельних матеріалів під керівництвом Г.Я.Слободяника;
• розробка методів розрахунку металевих конструкцій ( М.Д.Жудін, В.М.Ярін);
• впровадження об’ємно-просторового будівництва (М.Д.Плєхов);
• розвиток теорії зображень (С.М.Колотов).

Ще в 1947 році в інституті створили студентське наукове товариство, яке об’єднало талановиту молодь. Проходили наукові конференції, працювали секції за різними напрямками науки, керівниками таких секцій були відомі вчені, професори інституту.

В 1958 році в інституті була створена нова спеціальність – інженерна геодезія. Наприкінці 50-х років до КІБІ приєдналась Київська філія заочного всесоюзного інженерно-будівельного інституту. На її базі були створені вечірній та заочний факультети, які в 1960 році реорганізували в загальнотехнічний факультет з вечірньою та заочною формами навчання.