Плєхов М.Д.
Плєхов Микола Дмитрович (01.05.1902-09.01.1969)
Директор КІБІ 1948-1955 роки. Кандидат технічних наук, професор, член-кореспондент Академії будівництва УРСР (1956), завідувач кафедри архітектурних конструкцій (1944-1955, 1963-1968).
Народився 1 травня 1902 року в місті Алчевськ на Донбасі в сім’ї робітничого.
В 1910 році поступив навчатись в заводську школу. Після закінчення школи у 1916 році пішов працювати на металургійний завод учнем-електриком. В 1919 році добровільно вступив до лав Червоної Армії, а після завершення громадянської війни повернувся на той же металургійний завод електриком.
У 1922 році був направлений на «Рабфак» при Харківському технологічному інституті та після його закінчення в 1924 році був прийнятий на перший курс цього ж інституту. Закінчив інститут Микола Дмитрович у 1930 році зі званням «інженер-архітектор» та був запрошений на роботу в Український науково-дослідний інститут споруд, працював на посадах асистента, наукового співробітника, займався проблемами збірних залізобетонних конструкцій. Одночасно з 1930 року викладав у Харківському інженерно-будівельному інституті. А в 1934 році Миколу Дмитровича як висококваліфікованого спеціаліста запросили на постійну викладацьку роботу в Харківський інженерно-будівельний інститут, де він працював спочатку доцентом кафедри архітектурного проєктування та був деканом архітектурного факультету до 1938 року.
З 1938 по 1941 рік працював на посаді завідуючого кафедри архітектурного проєктуваня та деканом факультету, читав курс «Частини будівель», керував курсовим та дипломним проєктуванням. Його лекції були наповнені останніми досягненнями науки і техніки та користувались успіхом у слухачів.
У важкі дні війни з вересня 1941 року інженер-капітан М.Д.Плєхов розпочав свій довгий фронтовий шлях: Харків, Кавказ, Україна, Молдова, Румунія. Важливими бойовими заслугами його були проектування та зведення у 1943-1944 рр. мостів через річки Дніпро та Тису. За завданням командування необхідно було навести тимчасовий низьководний міст через Дніпро в районі Кременчука під завантаження 10 тс. Групою військових інженерів, до якої входив М.Д.Плєхов, було спроектовано та за три місяці у складних умовах побудовано постійний висоководний міст під завантаження 30 тс. Це був перший міст такого типу, зведений під час війни. За свій вагомий внесок у справу перемоги М.Д.Плєхов був нагороджений бойовим орденом Червоного Прапора та багатьма медалями.
В жовтні 1944 рішенням керівних органів він був відкликаний з лав радянської армії, направлений в місто Київ та призначений директором Київського інституту цивільних інженерів, що тільки но утворився. А коли об’єднались два інженерні інститути (1948), він очолив об’єднаний Київський інженерно-будівельний інститут, та був його директором до 1955 року.
Одночасно завідував кафедрою архітектурних конструкцій.
В 1954 році М.Д.Плєхов був переведений в Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР на посаду начальника цього управління, яке згодом було реорганізоване в Державний комітет у справах будівництва, де він працював до 1957 року. В 1957 році почав діяльність на посаді директора науково-дослідного інституту будівельних конструкцій НДІБК Академії будівництва та архітектури УРСР, де провів велику роботу по укомплектуванню науковими кадрами, розробці та впровадженню в будівництво нових конструкцій і методів будівництва, що давало великий економічний ефект. Досліджував проблеми об’ємного блокового домобудування, несучих залізобетонних просторових блоків у житловому будівництві.
У 1944 році М.Д.Плєхову було присвоєне звання доцента по житловим, промисловим та сільськогосподарським будівельним конструкціям. В 1952 – захистив дисертацію та отримав вчену ступінь – кандидат технічних наук.
В 1958 році був обраний членом-кореспондентом Академії будівництва і архітектури УРСР, був першим заступником голови Держбуду УРСР.
З 1963 року і до останніх днів життя працював завідуючим кафедри архітектурних конструкцій в КІБІ.
У 1967 році йому було присвоєно вчене звання професора.
Микола Дмитрович залишив більше 100 друкованих наукових робіт, був членом правління Спілки архітекторів УРСР, багато років працював членом редакційної колегії журналу «Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР» та був автором багатьох наукових статей.
«Доброзичливий, усміхнений, приємний в спілкуванні він підтверджував, що робить свою справу з задоволенням», – із спогадів професора Ю.О.Піщаленка.
Микола Дмитрович залишився в пам’яті як досвідчений вихователь та педагог, невтомний громадський діяч.
Помер Микола Дмитрович Плєхов 9 січня 1969 року. Похований в Києві, на міському кладовищі Берковці, ділянка 31.
https://t.deco-creative.com.ua/plyehov-mykola-dmytrovych-1902-1969
https://www.knuba.edu.ua/wp-content/uploads/2022/11/Gazeta_Knuba_cherven_2022-1.pdf
