Олексій Мазур
Мазур Олексій Ігорович (11.03.1995 – 08.06.2023)
Народився 11 березня 1995 в місті Липовець Вінницької області.
Мріяв стати військовим. Коли навчався у 10 класі, захворів , але у боротьбі із гематологічною хворобою переміг. Після тривалого лікування отримав 2 групу інвалідності.
Після закінчення місцевого ліцею вступив до Вінницького коледжу будівництва та архітектури, а потім продовжив навчання у Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Навчаючись заочно в університеті КНУБА, у 2015 році він пішов у добробат «Свята Марія». Брав участь у блокаді Криму.
Не залишав мрії стати кадровим військовим, для цього потрібно було пройти військово-лікарську комісію. Фізичну підготовку здав сам, а аналіз крові попросив здати друга, бо через інвалідність не мав шансів потрапити у військо.
Після вдалого проходження ВЛК вступив на службу до В/Ч 3018 міста Гостомель.
Перебуваючи на службі, успішно завершив навчальний курс «Медик військ спеціального призначення» по НАТОвській програмі. Обрав службу військовим медиком, фельдшером відділення збору та евакуації поранених медичної роти у бригаді спеціального призначення «АЗОВ» аби бути максимально корисним у самій гущі подій.
Брав участь в антитерористичній операції та операції об’єднаних сил.
В боях за Світлодарську Дугу був нагороджений відзнакою Національної Гвардії України «За доблесну службу».
Пройшов конкурсний відбір у прикордонний загін спеціального призначення “ДОЗОР”.
Успішно проходив курси та вдосконалював свої професійні навички і фізичну підготовку, любив велоспорт, гірські походи та займався джиу-джитсу.
22 лютого 2022 року переніс складну операцію на коліні, у результаті якої, комісія ВЛК дала заключення «обмежено придатний», але це його не спиняло, він рвався на позиції до своїх побратимів і прагнув виконувати важливу роботу. Тимчасово працював інструктором з тактичної медицини у прикордонному загоні в Могилеві-Подільському. Став досвідченим парамедиком, професіоналом своєї справи. За роки служби врятував сотні життів. За кожне з них боровся з усіх сил і до самого кінця.
Восени 2022 року за рапортом був переведений у медичну роту групи “Азов”, де займався підготовкою новобранців та брав участь у бойових діях. Повернувся до своїх основних обовʼязковів у В/Ч 3057.
Був єдиною дитиною у матері. У березні 2023 одружився, та у шлюбі не пробув і трьох місяців.
Загинув 08.06.2023 у селі Мала Токмачка Запорізької області, виконуючи свій військовий обовʼязок. Снаряд влучив у авто медичної евакуації.
Прощання з Героєм відбулось в Києві у Михайлівському Золотоверхому соборі.
Похований в місті Липовець Вінницької області.
Пошановування.
Відзнака «За доблесну службу»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – Указ Президента України від 30.12.2023 № 870/2023
«Учасник бойових дій»
7 червня 2024 року у Липовецькому ліцеї №2 відкрили Меморіальну дошку військовому фельдшеру відділення збору та евакуації поранених медичної роти, старшому сержанту бригади спеціального призначення «Азов» Олексію Мазуру, який віддав своє життя за Україну.
Меморіальну дошку на честь Героя відкрили його мама Людмила Михайлівна та дружина Ілона.
https://www.facebook.com/permalink.php/?story_fbid=451081557669887&id=100083041397036
https://33kanal.com/news/217093.html
https://petition.president.gov.ua/petition/200912
https://memoryon.net/uk/pages/mazur-oleksij-igorovich?pageId=648f9e7fe8c7ef000bc73eb6