Олександр Тарасенко
Олександр Анатолійович Тарасенко (04.10.1969 – 04.04.2025)
Олександр народився 1969 року в Краматорську, згодом родина переїхала до Вінниці.
Закінчив Вінницьку школу №29, потім Немирівський будівельний технікум, а згодом — Київський національний університет будівництва і архітектури. Працював тривалий час у будівельно-випробувальній лабораторії АТ “Вінницягаз”.
Останніми ж роками перед повномасштабним вторгненням – майстром на підприємстві з виготовлення меблів.
«Олександру було важливо бачити, що його праця приносить користь людям. Це його надихало та додавало сил для саморозвитку. Він ставив перед собою цілі, яких наполегливо досягав. І вважав за обов’язок підтримати тих, хто так само як він, попри випробування та виклики, йшов до своєї мети», – каже брат воїна.
Рішення йти боронити України Олександр прийняв миттєво. Став до зброї вже у другий день великої війни та жодного разу не пошкодував про це. Разом із побратимами робив усе, щоб наблизити Перемогу та якомога з меншим втратами», – розповідає Сергій, молодший брат Небесного Воїна, для якого той був прикладом для наслідування.
Служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка. Неодноразово відзначався командуванням.
Олександр опікувався матір’ю та виростив двох синів, які наразі обрали технічну освіту. А разом із другою дружиною ростив доньку та онуку.
Помер 4 квітня 2025 року — серце не витримало тяжких наслідків війни.
Похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища міста Вінниця.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!