Олександр Кушнеренко
Олександр Кушнеренко народився 26 грудня 1993 року у селищі Іванків Київської області.
Після закінчення ліцею вступив до КНУБА на факультет Міського будівництва і господарства. У 2016 році закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури та здобув фах інженера-будівельника. Ще під час навчання брав участь у Революції Гідності, поривався ще у 2014 році піти на фронт. Але батьки змогли вмовити Олександра завершити навчання. Після випуску працював за спеціальністю у міжнародній інвестиційній компанії. Захоплювався спортом, стрільбою, риболовлею, вивчав сферу IT та загалом вів активний спосіб життя.
2016 року Олександр приєднався до лав окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Був кулеметником та пройшов курси тактичних медиків і саперів. Брав участь у боях за селища Широкино та Павлопіль під Маріуполем на Донеччині.
У 2018 році “Куша” обійняв посаду сапера-розвідника снайперської групи у полку «Азов» та виконував завдання зі спеціальної розвідки та контрдиверсійної боротьби снайперськими групами в районі Пісок та Широкино на Донеччині.
Завершивши службу за контрактом у 2019 році, звільнився з армії та повернувся до цивільного життя. Працював інженером-конструктором у київських будівельних компаніях.
Мама Олександра: «Саша завжди був дуже швидкий. Жив швидко. Займався дзюдо, рукопашним боєм. В ліцеї скрізь був перший, гарний організатор…, в школі заявив: Я українець і розмовляйте зі мною українською мовою».
Поривався з першого дня піти воювати, але батьки вмовили його закінчити університет. Отримав диплом і вже на другий день був в полку Азов, на тренувальній базі.
Побратим: «Витривалий, готовий допомогти. Після звільнення Мощуна потрапив до Бахмуту. З 2022 був сапером. Потрапили в ворожу засідку біля Попасної».
Батько Олександра: «Він був таким, що я хотів бути на нього схожим».
«Саша завжди йшов до своєї мети, був наполегливий, сміливий, сильний духом та дуже доброю людиною. Мав гарне почуття гумору та був душею компанії. Він Герой, який назавжди залишиться в серці кожного з нас», – розповіла Сидоренко Ольга, близька подруга загиблого.
Коли почалася повномасштабна війна, в березні 2022 року “Куша” разом з побратимами «азовцями» з перших днів приєднався до окремої бригадної роти розвідки 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь у боях за селище Мощун Київської області. За ці бої Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Згодом підрозділ Куші вирушив на Донбас. Там боєць прийняв останній бій з ворожою ДРГ між містами Попасною та Бахмутом.
Загинув Герой 26 травня 2022 року. Поховали захисника у рідному Іванкові.
https://www.victims.memorial/people/oleksandr-kushnerenko
Пошанування.
орден За мужність II ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – Указ Президента України № 416/2022 від 15 червня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України».
орден За мужність III ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі – Указ Президента України № 240/2022 від 14 квітня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
Медаль “За участь в антитерористичній операції”, медаль “За доблесну службу”, народна відзнака із срібла “За звитяги перед Україною та її народом”.
Фільм про Олександра Кушнеренко:
