Місяць української культури. Студенти КНУБА відвідали понад 30 музеїв та пам’яток

У рамках вивчення історії української державності і культури в листопаді студенти факультету геоінформаційних систем і управління територіями КНУБА відвідали наживо та за допомогою віртуальних турів низку музеїв і видатних пам’яток у столиці та в інших містах України. Після самостійних екскурсій кожен ділився враженнями і розповідями про те, що найбільше зацікавило і вразило.

Доцент кафедри політичних наук і права Людмила КОВАЛЕНКО зізналась, що не очікувала настільки багатої палітри культурних локацій, які відвідали її студенти. І дуже приємно, що студенти щиро цікавляться нашою минувшиною та культурою.

У списку закладів, відвіданих упродовж імпровізованого місяця української культури, зокрема, такі:

у столиці та поблизу – Національний музей історії України, Золоті ворота, Софійський собор, Андріївська церква, Музей Ханенків, Кирилівська церква, Національний музей Тараса Шевченка, Національний музей декоративного мистецтва України, Музей становлення української нації, Національний музей народної архітектури та побуту України, Державний музей авіації України, Національний військово-історичний музей України, Етнографічний комплекс «Українське село», Музей історії туалету та Музей води, а також Антонієві Печери та П’ятницька церква в Чернігові, Палац Потоцьких у Львові, Музей ікон у Радомишлі, Музей історії розвитку українського козацтва в Одесі, Національний музей Гуцульщини та Покуття в Коломиї, «Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» на Миколаївщині, Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка, Черкаський обласний краєзнавчий музей, Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка в Черкасах, Музей історичних коштовностей України, Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова в Житомирі, Музей монет України в Дніпрі.

І це не повний перелік культурних об’єктів, куди здійснили офлайн- та онлайн-візити юні відвідувачі.

Ми зібрали цитати, які найяскравіше ілюструють враження нашої молоді від пам’яток української культури.

«Ви коли-небудь бачили стільки ікон, за котрими стін не видно? Так, у замку є музей ікон, оскільки вони – головний об’єкт колекціонування. Вони з різних регіонів України, в різних стилях, від професіоналів іконопису до аматорів», – Маргарита САМЧУК про Історико-культурний комплекс «Замок-музей Радомисль».

«Кольчуга не просто шматок металу – це справжній історичний артефакт. Людина тисячі років тому захищала свою землю, а зараз цей обладунок лежить переді мною в музеї. Кожне металеве кільце на цій кольчузі показує, як багато праці було вкладено в її створення. Я уявив собі, як воїн одягав кольчугу перед битвою, як готувався до бою, знаючи, що його життя залежить від цього обладунку. Після цього візиту до музею я зрозумів, що історія — це не просто минуле. Це щось живе, що продовжує впливати на нас і зараз. Експонати, які я побачив, допомогли мені краще зрозуміти, хто ми такі, звідки ми прийшли і куди йдемо. І найголовніше – це змусило мене задуматися про те, як важливо зберігати нашу історію і передавати її наступним поколінням», – Данііл МОРОЗ про Національний музей історії України.

«Враження від музею однієї вулиці важко передати словами, бо це місце, яке відкриває нові перспективи для розуміння не лише Києва, але й України в цілому. Тут можна не лише вивчити історію, а й відчути, як міський простір взаємодіє з людьми і зберігає в собі сліди їхніх надій, прагнень і життєвих історій», – Ірина СЕРГІЄНКО про Музей однієї вулиці.

«Андріївський собор залишає незабутнє враження. Це місце, де історія отримала другий шанс, де архітектура ожила для нових поколінь. Відвідуючи цей собор, відчуваєш, що він не просто живе, а розвивається, передаючи свою унікальну атмосферу і красу української культурної спадщини», – Андрій СТЕПОВИК про Андріївську церкву.

«Багато поколінь ченців знаходили у печерах не тільки фізичний притулок, а й духовне джерело натхнення. Вони служили місцем, де люди могли віддалитися від мирських турбот і присвятити своє життя Богові. Цей приклад духовної стійкості та відданості релігійним принципам вплинув на формування моральних і етичних цінностей, які є важливими для українського суспільства», – Катерина БАТРАК про Антонієві Печери.

«Скіфська пектораль – справжній символ майстерності давніх ювелірів, адже вона оздоблена фігурами тварин і людей, що, за словами дослідників, символізують життєві цикли. Роздивляючись цей шедевр, я не міг не захоплюватися уявою та талантом митців, які вміли настільки детально відтворити сцени з життя та своє уявлення про світ. Кожен витвір передавав свій окремий сюжет, ніби представляючи сценки зі щоденного життя наших далеких предків, – Олексій ХОТИНСЬКИЙ про Музей історичних коштовностей України.

«Сьогодні Софійвський собор – це музей, але він продовжує виконувати свою духовну місію, залучаючи тисячі людей з усього світу. Кожен, хто ступає на його поріг, немов переноситься в інший вимір, де історія та сучасність переплітаються. Для мене це місце стало символом незламності українського народу, його багатої культури та духовного багатства», – Владислав ГУТИЙ про Софійський собор.

«На другому поверсі музею мене зустріли портрети та монументи Шевченка в різні періоди його життя. Одразу впадає в око, як змінювалися риси його обличчя з роками – від молодого хлопця з вогнем в очах до зрілого чоловіка з відтінком суму. Але що залишалося незмінним, так це глибина його погляду. Дивлячись на ці портрети, я задумався про те, як він відчував свою місію, наскільки його життя було наповнене боротьбою та надією», – Данііл МОРОЗ про Національний музей Тараса Шевченка.

«Це стало для мене справжньою подорожжю в минуле, де кожна монета – свідок цікавих історичних подій та економічних змін. Я зміг відчути, як гроші розповідають про історію країни і суспільства, про зміни, які відбувалися з ними, та події, які формували наше теперішнє», – Іван КУРАЧ про Музей монет України.

«Переживши погроми, пожежі, зміни статусу, Кирилівська церква постає перед нами майже у первозданному вигляді. Її історія наче є прообразом України, що поборола стільки бід, і лиш лишилися подекуди обдерті стіни, немов шрами, які нагадують про силу, яку ми маємо, щоб це пережити», – Маргарита САМЧУК про Кирилівську церкву.

«Я зрозумів, наскільки важливо зберігати й передавати ці традиції, адже кожен виріб – це не просто річ, це частина душі українського народу, його мрій, вірувань, надій. У цьому музеї зберігається не лише мистецтво, а й частина нашої історії та ідентичності, що робить його важливим не тільки для тих, хто цікавиться мистецтвом, а й для кожного українця, який прагне краще зрозуміти себе і свою країну», – Сергій ШЕЛЕСТУН про Національний музей декоративного мистецтва України.

«Особливо мене захопив розділ, присвячений порцеляні. Здавалося, що я ступаю у світ тендітної краси, де кожна деталь промовляє про любов і старанність майстра. Я не лише побачив витвори народного мистецтва, а й відчув, як у них живе історія нашого народу. Кожен експонат, від порцелянової статуетки до кованого оберегу розповідав історію української культури, її розвитку та прагнення зберегти самобутність», – Дмитро АНУФРІЄВ про Національний музей декоративного мистецтва України.

 «Сьогодні, завдяки сучасним технологіям, стало можливим відвідувати музеї не лише в реальному житті, а й віртуально. Так я мала змогу побачити музей Гуцульщини та Покуття, не виходячи з дому. Це був дуже цікавий і захоплюючий досвід, адже я змогла краще зрозуміти культуру цих двох унікальних регіонів України, що мають свої особливості та традиції», – Інна КРАМАРСЬКА про Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.

«Відвідування Софійського собору стало для мене не лише екскурсією, а й духовною подорожжю. Це місце дає змогу поринути у величну історію Київської Русі, відчути силу та красу віри, зрозуміти, якою важливою є наша культурна та історична спадщина. Софійський собор з його мозаїками, фресками та старовинними написами, залишається не лише пам’яткою архітектури, а й духовним символом України, який поєднує минуле з теперішнім», – Наталія ТЮТЮКОВА про Софійський собор.

«Палац Потоцьких став для мене символом не лише архітектурної майстерності, а й важливості культурної ідентичності нашого народу. Ця віртуальна подорож залишила в моєму серці бажання відвідати палац особисто, щоб повністю зануритися в його красу, історію, енергію, – Катерина БАТРАК про Палац Потоцьких.

«Я вже відвідував цей музей раніше, але з того часу додали більше історичних речей, тому мені було цікаво, ніби вперше», – Валерій КОНІШЕВСЬКИЙ про Національний музей історії України.

«Цей музей не просто присвячений сантехніці, він розповідає історію розвитку культури, побуту та технологій через, здавалося б, звичний об’єкт – туалет. Він наочно показує, як навіть найпростіший предмет може відображати прогрес людства, зміну епох і народження нових традицій», – Дмитро АНУФРІЄВ про Музей історії туалету.

«Золоті ворота — це не просто залишок минулого, а живе нагадування про непохитність та стійкість нашої культури. Вони продовжують існувати як символ Києва – міста, яке, попри всі труднощі й випробування продовжує зберігати свою історію та національну ідентичність», – Владислав ГУТИЙ про Золоті ворота.

«Екскурсія до замку мені дуже сподобалася, та й сам замок має дивовижний вигляд. Поїздка була довгою, але вартою того, щоб подивитися на краєвиди та неординарні споруди Ужгорода й Мукачева», – Захар ІСАК про Замок Паланок.

«Музей води не лише інформує, але й навчає. Я мав можливість дізнатись про процеси, що відбуваються під час очищення води, про історію водопостачання в Києві та інших містах, а також про роль води в культурних традиціях різних народів. Це не просто набір фактів, а цілісна картина, яка допомагає зрозуміти, чому вода така важлива для кожного з нас», – Артем АШОМОК про Музей води.