Лобаєв Б.М.

Лобаєв Борис Микитович (1900-1976)

Засновник наукової школи теплогазопостачання і вентиляції в Україні.

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри теплогазопостачання та вентиляції (1949-1976), заступник директора з навчальної роботи (1949-1956), дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1950).

Борис Микитович народився 24 липня 1900 року в селі Уланове Глухівського повіту в родині селянина-бідняка. Батьки рано померли – батька не стало у 1919 році, матері у 1923 році…

Борис Микитович почав свою освіту в початковій сільській школі (1909-1912), потім – в Уланській школі 2 ступеня (1918-1922). В 1922 році вступив до Шостенського хіміко-технологічного інституту, який закінчив у 1928 році за спеціальністю інженер-механік з теплотехніки та був направлений на роботу в проєктну організацію міста Харкова керівником групи.

У 1931-1932 роках Лобаєв екстерном закінчив Харківський механіко-машинобудівельний інститут за спеціальністю «котлобудування», в той самий час працював у Харківському інженерно-будівельному інституті доцентом кафедри «Опалення та вентиляція»., де згодом створив науково-дослідну профільну лабораторію.

У 1939 році Лобаєву було присвоєно вчене звання доцента, а в 1941 році він захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук.

В роки Другої світової війни Борис Микитович був в евакуації в місті Новосибірськ (РФ), працював начальником відділу в проєктному інституті.

З 1944 року працює в Харківському інженерно-будівельному інституті завідуючим кафедрою опалення та вентиляції, деканом факультету, заступником директора з навчальної та наукової роботи. В 1948-1949 роках очолював Харківський інженерно-будівельний інститут.

У 1948 році Борис Микитович Лобаєв захистив дисертацію на здобуття вченого ступеню доктора технічних наук, у 1949 йому було присвоєно вчене звання професора.

В тому ж 1949 році його направляють до Київського інженерно-будівельного інституту на посаду заступника директора по навчальній та науковій роботі та завідуючим кафедрою «Теплогазопостачання та вентиляція».

У 1950 році був обраний дійсним членом Академії архітектури УРСР, працював в Президії на посаді академіка-секретаря відділення будівельних наук, у 1956 році Лобаєв був затверджений дійсним членом Академії будівництва і архітектури УРСР.

Повернувся до Київського інженерно-будівельного інституту у 1962 році, де працював як педагог, науковий керівник, завідуючий кафедрою теплогазопостачання та вентиляції до кінця свого життя.

Напрямком його наукової діяльності  були розробка нових і удосконалення існуючих розрахунків трубопроводів систем опалення, повітропроводів систем вентиляції та пневмотранспорту,. Засновник наукової школи теплогазопостачання і вентиляції в Україні. Створив науково-дослідницьку лабораторію по аеродинаміці вентиляції (1936) та науково-дослідний інститут Санітарної техніки та обладнання будинків і споруд (1956), директором якого він працював у 1956-1962 роках.

За роки своєї діяльності написав понад 100 наукових праць, серед яких п’ять монографій, підготував 30 кандидатів наук, займався громадською діяльністю, неодноразово обирався депутатом Харківської міської ради.

За свої досягнення був нагороджений орденом Леніна та орденом «Знак пошани».

Помер 29 грудня 1976 року в Києві на 77-му році життя. Похований в Києві на Байковому кладовищі.