Історія кафедри фізики
ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ФІЗИКИ: ВІД ЗАСНУВАННЯ ДО СЬОГОДЕННЯ
Кафедра фізики та електротехніки заснована у 1938 році під керівництвом доцента Б. Н. Агаркова. З 1949 по 1965 роки об’єднану кафедру фізики та електротехніки очолювала доцент Г. А. Ушацька.
У 1965 році об’єднана кафедра фізики та електротехніки була реорганізована. З того часу кафедра фізики почала функціонувати як самостійний структурний підрозділ. Її викладацький склад наповнювався випускниками фізичного та радіофізичного факультетів Київського державного університету імені Тараса Шевченка, фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів.
Упродовж 1970 – 1980-х років кафедра фізики активно зростала, як у кількісному, так й в якісному аспектах. Протягом цього періоду її викладацький склад налічував від 23 до 27 фахівців, що забезпечувало високий рівень викладання та наукової діяльності. Кафедру продовжували розвивати її досвідчені науковці, які стояли біля витоків її становлення: доценти К. Д. Хмелюк, В. П. Сірик, Д. Д. Цициліано, В. Й. Гакен, О. Є. Денисов (у майбутньому – професор). Вони не лише зберігали традиції викладання, а й сприяли оновленню освітніх програм відповідно до актуальних потреб науки та техніки.
Водночас на кафедру прийшло нове покоління молодих науковців, які стали рушійною силою її подальшого розвитку. До її складу увійшли випускники Київського державного університету імені Тараса Шевченка: доценти І. Д. Кошелєва, І. Ю. Петренко, Т. П. Величко, В. М. Кубрушко, В. М. Казанський (згодом – професор), а також випускники педагогічних інститутів: доцент В. Є. Дугінов, старший викладач О. П. Павлов, асистенти Л. І. Ткачова, О. О. Килимник, І. О. Абрамова. Поєднання досвіду старших викладачів та енергії молодих фахівців забезпечило кафедрі динамічний розвиток. Вона стала не лише навчальним осередком, а й потужним науковим центром, що здійснював фундаментальні та прикладні дослідження у сфері фізики та інженерії.
1970–1980-ті роки стали періодом активного становлення кафедри фізики як потужного навчального та наукового центру. Завдяки поєднанню досвіду провідних викладачів та приходу нових фахівців, кафедра зміцнила свої позиції в університеті, розширила спектр досліджень і вдосконалила освітній процес. У цей час до її складу приєдналися нові висококваліфіковані викладачі та науковці, серед яких доценти В. І. Клапченко, В. А. Новомінський, Г. Ю. Краснянський, Г. Д. Потапенко, В. О. Клименко, І. О. Азнаурян, В. І. Тарасевич, старший викладач Ю. І. Григораш, а також асистенти В. В. Вознюк, С. І. Степаненко, Г. В. Кучерова, І. І. Кондратюк, О. М. Панарін.
Керівництво кафедрою в цей період здійснювали доцент К. Д. Хмелюк (1965–1976), який заклав фундамент для подальшого зростання кафедри, та професор В. М. Казанський (1976–1992), який розширив наукову діяльність кафедри, зміцнив її кадровий склад та налагодив плідну співпрацю із науковими установами. Під їхнім керівництвом кафедра активно розширювала свої дослідницькі напрями, інтегрувала новітні методи викладання, розробляла навчально-методичні матеріали та лабораторні практикуми.
Основними напрямками діяльності кафедри у цей період були навчальна робота з підготовки інженерів для будівельної галузі, підготовка та видання навчально-методичної літератури та наукові дослідження, які проводились за такими основними темами:
науково-методичні дослідження проблем викладання фізики у будівельних закладах вищої освіти;
розробка теплофізичних методів дослідження властивостей будівельних матеріалів;
розробка методів діагностики пористої структури будівельних матеріалів;
дослідження механізмів формування структури в’яжучих матеріалів;
розробка та удосконалення технологічних процесів виробництва нових та традиційних будівельних матеріалів.
Наукову діяльність кафедра здійснювалась у тісній співпраці з Київським педагогічним інститутом, інститутом теплофізики АН України, з проблемною лабораторією ґрунтосилікатів (нині Науково-дослідний інститут в’яжучих матеріалів при КНУБА) та із багатьма кафедрами КНУБА. Кафедра брала активну участь у розробці нових технічних засобів навчання, зокрема у створенні дидактичних матеріалів з контролю знань за допомогою машин «Ласточка» та «КИСИ 5» (проф. О. Є. Денисов) та їх методичного супроводу, були видані нові навчальні посібники, наприклад: «Фізика у прикладній геодезії» (О. Є. Денисов, Г.Д. Потапенко); «Фізика з використанням ЕОМ» (В. М. Казанський, В. І. Клапченко) та інше.
Поєднуючи наукову тематику процесів переносу тепла та вологи із явищами, що супроводжують формування будівельних матеріалів, на кафедрі розроблена низка діагностичних методів дослідження процесів тверднення бетонних матеріалів та виробів. Результатом спільної науково-дослідницької роботи стали захищені кандидатські дисертації співробітниками кафедри К. Д. Хмелюком, В. П. Сіриком, І. Ю. Петренко, Т. П. Величко, В. І Клапченком, В. І. Тарасевичем та докторська – В. М. Казанським. Кожного року колективом кафедри виконувалось 3 – 5 госпдоговірних тематик.
Ці роки стали визначальними для формування кафедри у тому вигляді, який дозволив їй успішно адаптуватися до викликів наступних десятиліть.
90-ті роки стали періодом суттєвих змін, зумовлених становленням незалежної України. Фінансова нестабільність та структурні трансформації вплинули на освітній процес. Кафедра долучилася до впровадження Болонської системи, розробляючи нові навчальні плани та методичні матеріали українською мовою. Значну увагу приділено впровадженню інформаційних технологій у навчання, створенню електронних курсів та лабораторних практикумів.
Кафедра вцілому з честю здолала всі завади. За цей час колектив кафедри поповнився новими співробітниками, частина яких і тепер є викладачами кафедри: професори В. А. Глива, В. Н. Симонов, Н. Б. Бурдейна, В. Ф. Фролов, доценти О. В. Панова, Ф. Я. Хлистун, С. А. Теренчук, В. Б. Долгошей, С. М. Пономаренко, О. М. Григорчук, Т. Б. Петруньок, Я. І. Бірук, асистенти: І. О. Кузнецова, О. Ю. Сапельнікова, Є. Ф. Міщенко, О. М. Шаленко, О. М. Бесараб. Керівництво кафедрою у цей період здійснювали: доцент В. І. Клапченко (1992-2019), доцент О. В. Панова (2020-2022) та професор В. А. Глива (з 2022 р. до сьогодні).
Як й у попередні періоди, основною діяльністю кафедри залишається освітній процес, який забезпечують 12 викладачів та 4 працівники навчально-допоміжного персоналу. Навчальні заняття проводяться у 7 лабораторіях-аудиторіях.
Проте розширилась межі наукової діяльності кафедри. Окрім вищеназваних тем наукових досліджень, з’явились ще дві:
дослідження у галузі теоретичної фізики, зокрема статистичної фізики;
дослідження фізичних факторів техногенного походження виробничих ризиків та засоби їх зниження.
Розширилась сфера наукового та науково-практичного співробітництва кафедри з іншими закладами вищої освіти: НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Національним університетом «Львівська політехніка», Кременчуцьким національним університетом імені Михайла Остроградського. Також налагоджено співпрацю з інститутом медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України та науковими установами Національної академії наук України: інститутом електродинаміки, інститутом металофізики імені Г. В. Курдюмова та інститутом сорбції й ендоекології.
Нині кафедра фізики активно розвиває дослідження у галузі теоретичної фізики, зокрема у сферах статистичної фізики, квантової механіки та релятивістських явищ. Результати цих досліджень знайшли відображення у десятках наукових статей, опублікованих у вітчизняних та міжнародних наукових журналах. Серед авторів цих праць – В.І. Клапченко, І.О. Кузнецова, Г.Ю. Краснянський, В.Н. Симонов, Ф.Я. Хлистун, С.М. Пономаренко.
Окрім статей, науковий колектив кафедри підготував чотири фундаментальні монографії, які зробили значний внесок у розвиток сучасної фізичної науки:
«Перколяційний квантовий релятивістський світ»,
«Фотонна теорія матерії»,
«Ноуменальна фізика»,
«Відносність і гравітація».