Глуховський В.Д.

Віктор Дмитрович Глуховський (6.11.1918-14.09.1989)

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри технології виробництва бетонних і залізобетонних конструкцій, заслужений винахідник, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії України.

Народився Віктор Дмитрович 6 листопада 1918 року в місті Києві, в родині робітничого.

Він мріяв стати капітаном далекого плавання, тому після закінчення середньої школи вступив в Одеський інститут інженерів водного транспорту.

Але згодом перейшов до Київського будівельного інституту та навчався по спеціальності «Промислове і цивільне будівництво».

В роки війни 1941-1945 років працював на будівництві військових аеродромів та продовжував своє навчання.

В 1946 році після одержання диплому інженера-будівельника отримав направлення на роботу в київський інститут «Промбудпроєкт». Вже через кілька років він стає одним з провідних спеціалістів цього інституту. В ці роки Віктор Дмитрович почав свою наукову діяльність. Невдовзі вийшла його монографія «Збірний залізобетон в промисловому будівництві».

В 1957 році розпочалась науково-педагогічна діяльність В.Д.Глуховського в Київському інженерно-будівельному інституті, він отримав посаду доцента кафедри залізобетонних конструкцій. Талант вченого розкривається в повній мірі, дослідження приводять до відкриття вяжучих властивостей в сполуках І групи І підгрупи системи Д.І.Менделєєва. В 1958 році він організував в інституті лабораторію. У своїх наукових розробках Глуховський пішов принципово новим шляхом, всупереч існуючій теорії твердіння цементуючих систем. Він запропонував і ввів нові поняття, новий клас будівельних в’яжучих речовин, які отримали назву «грунтоцементи і грунтосилікати». Це стало темою його кандидатської (1960 рік), а потім і докторської (1965 рік) дисертацій. Свої наукові розробки йому доводилось відстоювати та виборювати, адже вони кардинально відрізнялись від традиційних уявлень. В результаті фундаментальних досліджень була створена промислова технологія виробництва нових матеріалів – шлаколужних цементів –  і виробів на їх основі, які характеризувались надзвичайно високою техніко-економічною ефективністю.

В кінці 70-х років наукова школа лужних цементів і бетонів професора В.Д.Глуховського стає одним з провідних наукових центрів України, школою підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, однією з найбільш авторитетних в наукових колах, чим привертає увагу закордонних фахівців.

Наукову діяльність В.Д.Глуховський поєднує з педагогічною: доцент (1959 р.), декан вечірнього відділення будівельного факультету (1960 р.), професор (1974 р.). З 1973 по 1989 р.р. доктор технічних наук, професор В.Д.Глуховський завідував кафедрою технології виробництва бетонних і залізобетонних конструкцій КІБІ.

Під керівництвом Віктора Дмитровича було підготовлено 60 кандидатів наук і 3 доктори технічних наук. Він видав більше 400 наукових праць, в тому числі 9 монографій, одержано 263 авторських свідоцтва на винаходи, 8 патентів в Японії, Франції, США, Канаді, Фінляндії.

За видатні заслуги В.Д.Глуховському присвоєне звання «Заслужений винахідник республіки» (1979 рік) та почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР» (1987 рік).

Віктор Дмитрович був людиною рідкісної цілеспрямованості та працездатності, принциповим та дуже вимогливим до студентів і аспірантів, демократичним та дуже простим у спілкуванні з колегами.

Він був душею компанії, організовував літні експедиції та зустрічі Нового року за містом для співробітників.

Проблемна лабораторія грунтосилікатів за короткий час стала одним з провідних наукових центрів України, школою підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Згодом лабораторія отримала статус науково-дослідного інституту, якому було присвоєне ім’я її засновника Віктора Дмитровича Глуховського.

Віктор Дмитрович пішов з життя 14 вересня 1989 року, похований на байковому кладовищі. На надгробному камені висічені його слова : «Грунтосилікати – матеріали майбутнього»…