День слов’янської писемності і культури

«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова,

ота схованка людського духу, його багата скарбниця,

у яку народ складає своє давнє життя  

і свої сподівання, розум, досвід, почування»

Панас Мирний

День слов’янської писемності і культури – свято, яке духовно поєднує всі слов’янські народи, повертає нас до спільних витоків мови та культурних надбань.

Слов’янська писемність, основи якої заклали Кирило й Мефодій, була створена в IX столітті, близько 862 року. Брати-просвітителі зі своїми учнями та послідовниками уклали одну з найдосконаліших та найзагадковіших абеток, що отримала назву «кирилиця».

На сьогодні в світі існує приблизно 60 народів, писемність яких ґрунтується на кирилиці. День слов’янської писемності і культури відзначають у Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії, Україні та в низці інших країн.

Українська мова належить до родини слов’янських мов і є однією з наймелодійніших. Вона жива й розвивається продовж тисячоліть, вбираючи в себе слова та фразеологізми всіх етносів України. Завдяки  писемності й рідній мові, спираючись на спільну духовну скарбницю всього слов’янського світу, утверджувалася неповторність та незборимість українства. 

Наразі Україна проживає важкий етап у своїй сучасній історії. За свою свободу українці борються щодня на різних фронтах. Не виключенням є і мова, адже мова – це зброя, це ідентифікатор нації. Після багатьох сторічь під забороною, українська мова знову розквітає. Ми почали більше шанувати власну мову та історію, досліджувати їх та розповідати світу. Передаючись з вуст в уста, закріплюючись у текстах, мова невтомно долає віки, єднає покоління, збирає й зберігає духовну сутність народу.

Нація живе доти, доки живе її мова. Тож плекаймо та поважаймо наш скарб – солов’їну  українську  мову.

Накалюжна О. І., бібліотекар І категорії