Благодійна акція «Допоможи пораненому захиснику»

7 грудня в рамках загальноуніверситетської благодійної акції «Допоможи пораненому захиснику» та з нагоди Дня Збройних Сил України, студенти та співробітники Київського національного університету будівництва і архітектури відвідали поранених захисників України, які проходять лікування в Київській міській клінічній лікарні №4. Привітали наших захисників з прийдешніми святами, подякували їм за їх відвагу і мужність та побажали всім пораненим скорішого одужання й перемоги! Передали в кожну палату, де перебувають поранені, подарункові набори із смаколиками, засобами першої необхідності та одягом.

Для медичного персоналу травматологічного відділення був переданий подарунок від колективу нашого університету – картина «Зимовий настрій» – на знак вдячності за їхню нелегку роботу та вкрай важливу працю в боротьбі та збереженню життя наших захисників.

Поранені захисники із великим задоволенням спілкувались із студентами, їхні щирі посмішки та позитивний настрій дає нам віру й надію в перемогу та світле майбутнє в мирній Україні!

Хочеться висловити величезну подяку всім, хто долучився до благодійності – викладачам, співробітникам та студентам, ми зібрали величезну кількість смаколиків, речей першої необхідності, одягу та передали їх не тільки в лікарню, але і в Київський військовий госпіталь, де наразі лікуються тяжко хворі поранені. Особлива подяка Валерії Савенок – директорці “Центру сім’ї” Солом’янської РДА, Анатолію Ваколюку – голові профкому співробітників університету та соціальному департаменту РСС КНУБА.

Найбільш зворушливою частиною нашої зустрічі був момент читання вірша, присвячений нашим захисникам, який написала та прочитала студентка будівельно-технологічного факультету Дар’я Федотова.

Ви бачили колись людей з душею й серцем, з ким приємно дуже?
Які сидять навпроти тебе та знають як тебе одужать,
Які говорять усміхнись, коли в самих душа болить за справи,
Ці люди кращі всіх людей,
Ці люди мають честь і славу.
Ці люди боряться за мир, щоб не чіпали Україну,
Їм не потрібна купа слів,
В них український дух і сила.
Вони б віддали все на світі,
Щоб повернутися додому,
Їх там чекає кожна жінка з сином,
Яка говорить в телефон: «Я не віддам тебе нікому».
І кожен з них не знає, що відповісти,
Бо кожен з них живе цей день, як день останній,
І ці слова торкаються душі,
А так хотілось би, щоб один одного торкалися кохані.

Оксана Бєлозьорова

Завідувачка відділу

з організації виховної роботи