Андрій Костюк
Андрій Анатолійович Костюк (02.12.1985 – 29.08.2022)
Народився Андрій 2 грудня 1985 року. Проживав у смт Глухівці Вінницької області. Батьки Леся і Анатолій дуже порядні люди і так виховали своїх трьох дітей.
Після закінчення школи у 2003 році вступив до Вінницького будівельного коледжу. Успішно його закінчив у 2006 році. Працював за фахом. Був золотих справ майстер. В Глухівцях майже в кожному дворі є його роботи. В селі його поважали тому, що він був справедливим і добре вихованим. Рано одружився, мав двох чарівних діток – Антона і Олександру. Потім було декілька спроб піти на війну, його не брали. Врешті, добився свого і пішов воювати.
З перших днів повномасштабної війни Андрій, не служивши в армії, поповнив ряди добровольців ЗСУ, куди йдуть лише сміливі та рішучі люди. Служив кулеметником стрілецького відділення 2 взводу 8 роти військової частини А 7013. Разом із побратимами боронив рідну землю в районі Оріхова та Пологів Запорізької області. Займав найнебезпечніші позиції – був кулеметником. Як відмінний мисливець, став професійним стрільцем і не раз врятував побратимів.
29 серпня 2022 року розпочався контрнаступ на Херсонському напрямку. Бійці 65 Омбр, у складі якої служив Андрій, виконували демонстраційні заходи для відведення сил ворога від південного напрямку. Ситуація була надскладною. Хлопці розуміли, що ідуть живим щитом на ворога, і багато хто не повернеться. З бою вийшли всі живі, але змучені. Командування дало наказ про відпочинок у лісосмузі, Андрій, розуміючи критичність ситуації, що ворог може піти на них, зайняв крайню точку. В результаті загинув один на полі бою, через обстріл позицій ворогом.
Найбільшою мрією Андрія було, що він свою любу доньку 1-го вересня поведе до школи. За бойові заслуги Андрія командування мало відпустити його 31 серпня додому, щоб він завів доньку в школу. Тільки не судилося.
Із самого початку і до кінця Андрій був на нульових позиціях. Його побратими зазначили, що він завжди був веселим та позитивним, був справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Загинув 29 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання біля селища Нестеренка Пологівського району, Запорізької області.
Із надлюдською стійкістю і мужністю хлопці утримували свої позиції на фронті, усвідомлюючи, що на їхніх плечах лежить відповідальність за майбутнє всього українського народу. Всі вони герої, які заслуговують найвищої вдячності! За рідну українську землю стояли живим щитом проти ворожої артилерії та танків.
Андрій із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу.
Тесть В’ячеслав каже:
— Ви навіть не уявляєте, що він був за людина. З першого дня, як він назвав мене татом, так називав мене до останніх днів. Коли він зібрався на цю прокляту війну я йому казав: «Сину, ти будівельник. В Києві для тебе стільки роботи. Ти не служив строкову службу, тобі важко буде на війні». А він мені каже: «Тату, у мене майже дорослий син. Який я йому покажу приклад?! А на фронті мені важко не буде, я ж мисливець, буду влучно стріляти у ворога».
Дружина Галина згадує: «Коли я знала, що Андрій на передовій і їх відвели для проходження навчання, я поїхала до нього День ми ним були в Запоріжжі, а на другий день його забрали і вони проходили навчання на озброєнні західних зразків за участі інструкторів Заходу. Мій чоловік був кулеметником. Після навчань вони знову повернулися на передову. На півтори тисячі наших воїнів у Андрія була сама потужна зброя, його кулемет. У мого чоловіка була сама відповідальна позиція. Ту позицію закидали градами, за ним охотились снайпери. Він телефонував рідко, більшість я дізнавалася новин з передової від його товаришів. Вони казали що за цією позицією охотяться снайпери, тільки Андрій не дав себе розкрити і всіх прикрив у бою. Якби не кулемет Андрія, то нас мабуть половина полягло — казали побратими Андрія».
Друзі загиблого Героя: «Андрій був мужнім воїном і патріотом своєї держави, з перших днів війни пішов боронити свою сім’ю, свою Батьківщину і всіх нас. А ще він був найкращим сином чудових батьків, ідеальним чоловіком, люблячим батьком, вірним другом. Ми пам’ятатимемо за нього вічно таким, яким він був при житті».
Місце поховання: с. Глухівці Глуховецької ТГ Хмільницького району Вінницької області.
https://vkba.vn.ua/geroyi-ne-vmirayut
https://vitatv.com.ua/oblast/vshanovuyemo-pamyat-heroyiv-zemlyakiv-169