ПРО КАФЕДРУ

Традиційним для кафедри є творче ставлення до навчального процесу, турбота про підготовку науково-педагогічних кадрів, дбайливе ставлення до наукового становлення молодих викладачів. Майже  у всі роки існування кафедри її викладацький склад комплектувався з випускників аспірантури університету.

Викладачами кафедри студентам всіх факультетів університету викладаються дисципліни:

• Опір матеріалів.
• Опір матеріалів з основами теорії пружності та пластичності.
• Основи опору матеріалів.
• Основи теорії споруд.
• Інформаційні технології (практикум)

Історія кафедри

Після утворення 1930 року Київського інженерно-будівельного інституту дисципліна «Опір матеріалів» викладається на кафедрі будівельної механіки, якою в 1930-1934 роках керував професор О.А. Уманський. З 1934 року і до кінця свого життя (1958 рік) завідуючим кафедрою був академік АН УССР М.В. Корноухов. Саме в цей період відбувалося становлення кафедри опору матеріалів, як наукового, навчально-методичного і виховного підрозділу. Важко переоцінити в цьому роль М.В. Корноухова. Він заклав основи певних методичних принципів викладання дисциплін «Будівельна механіка», «Опір матеріалів» і «Теорія пружності», створив відому наукову школу стійкості конструкцій, запропонував і втілив у інженерну практику об’єднаний розрахунок стержньових систем на міцність і стійкість, підготував багатьох науковців і викладачів, які склали основу кафедри.

У 1952 році було утворено самостійну кафедру «Опір матеріалів» під керівництвом академіка АН УССР Ф.П. Білянкіна. На кафедрі викладали дисципліни «Опір матеріалів» і «Теорія пружності». Фактично обидві кафедри до 1958 року працювали разом як один колектив завдяки повному взаєморозумінню між керівниками. Сприяло цьому і те, що велика кількість викладачів і аспірантів були учнями М.В. Корноухова.

Під час завідування кафедрою М.В. Корноуховим домінуючим напрямком досліджень були дослідження стійкості конструкцій. Ця тематика залишалася актуальною ще довгі роки.

Корноухов Микола Васильович (1903-1958рр.) Народився 23 жовтня 1903 року в м. Ніжин в родині вчителя гімназії. 1920р. М.В. Корноухов закінчив шість класів гімназії в м. Лубни Полтавської губернії і вступив до Лубенського індустріального технікуму, де навчався два роки. 1922 р. він вступив до Київського політехнічного інституту на факультет інженерів шляхів сполучення. Наукові інтереси і спрямування Миколи Васильовича були сформовані під впливом академіків АН УРСР К.К. Сімінського і Є.О. Патона, які прищепили йому кращі традиції відомої Київської школи будівельної механіки. Після закінчення інституту він працює інженером-проектувальником в Управлінні з будівництва великих мостів, з 1928р. він – аспірант секції будівельної механіки, науково- дослідної кафедри інженерних споруд КПІ. Подальша наукова діяльність Миколи Васильовича пов’язана з Інститутом будівельної механіки АН УРСР, де він спочатку працював старшим науковим співробітником, потім керівником групи стійкості, з 1940 до 1944р., – директором інституту, з 1944р. керував відділом стійкості конструкцій. В Інституті будівельної механіки АН УРСР під керівництвом Миколи Васильовича було проведено великі дослідження зі стійкості арок будь-якого обрису. Теоретично і експериментально вивчалась стійкість такої унікальної споруди, як висотна частина, стального каркасу Палацу Рад СРСР. Було виконано велику роботу з розрахунку стійкості конструкцій потужного портового крана  вантажопідйомністю 360т. До цього ж циклу належать дослідження, пов’язані з розрахунком стійкості просторових рамних каркасів У 1949р. М.В. Корноухов опублікував велику монографію “Прочность и устойчивость стержневых систем”, яка була результатом і теоретичним узагальненням його багаторічних досліджень в галузі теорії споруд і за яку він був нагороджений державною премією та званням лауреата. В травні 1951р. М.В. Корноухов був обраний академіком АН УРСР. Наступного року М.В. Корноухова було обрано головою Бюро Відділу технічних наук і членом Президії АН УРСР. Довгий час Микола Васильович був заступником голови експертної комісії з будівельної механіки у Міністерстві вищої освіти УРСР, головою координаційної комісії з проблем “Міцності, стійкості і коливання інженерних конструкцій”. З 1931р. працює на посаді доцента, потім професора КІБІ. З 1934р. і до кінця свого життя – завідувач кафедри будівельної механіки. Багато сил і енергії віддавав Микола Васильович навчанню і вихованню студентів і аспірантів. Його лекції відзначались багатством змісту, дивовижною виразністю. Нагороджений орденом і медаллю, йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1954р.)

Прихід на кафедру у 1952 році Ф.П. Білянкіна стимулював розвиток наукових розробок із міцності анізотропних матеріалів, тривалого опору деревини і склопластиків при двоосьовому стиску.

Білянкін Федір Павлович (1892 – 1970 рр.) Народився 6 січня 1892 року в м. Ніжин. 1922 року Федір Павлович почав свою трудову і наукову діяльність в Інституті механіки АН УРСР, з яким було пов’язане надалі все його життя. З 1944 по 1958р. він – директор цього інституту. у 1939р. його обрано членом-кореспондентом, а в 1948р. – дійсним членом  АН УРСР. У 1948–1952рр. Федір Павлович був членом Президії НАН України.

Основні наукові роботи Федора Павловича Білянкіна присвячені питанням міцності, вивченню фізико-механічних властивостей гірських порід України, питанням міцності деревини як конструкційного матеріалу і розрахункам на міцність дерев’яних конструкцій, розробці теорії міцності і деформативності пружно-в’язко-пластичних матеріалів з урахуванням фактору часу. Одним із перших в СРСР Федір Павлович почав вивчати роботу елементів дерев’яних конструкцій з урахуванням пластичних деформацій та розробляти методи їх розрахунку за граничним станом.

Під час Великої Вітчизняної Війни займався науковими розробками в спеціальному конструкторському бюро моторобудівного заводу в м. Уфа. Після повернення до Києва виконав великі узагальнюючі роботи з вивчення механічних властивостей деревини при крученні і зсуві, врахування пружно-в’язко-пластичних деформацій при стиску, розтягу і згині, тривалої міцності деревини при позацентровому стиску і згині. Починаючи з 1969р. виконав великі теоретичні  і експериментальні дослідження міцності і деформування з урахуванням фактору часу дії навантаження і температури середовища композиційних матеріалів на основі деревини, скловолокна та склотканини при простих навантаженнях і складному напруженому стані. Він створив ряд унікальних випробувальних машин на втомленість і тривалий опір. Вся наукова діяльність Федора Павловича відзначалась інженерною цілеспрямованістю. На основі його робіт створювались нові обґрунтовані норми міцності матеріалів, методики випробувань та розрахунків на міцність. Він автор понад 120 наукових праць, у тому числі ряду монографій.

З 1923 року Ф.П. Білянкін почав свою викладацьку діяльність в КПІ. Очолював кафедри опору матеріалів у київських вузах: з 1944 по 1953 рік у Київському політехнічному інституті, а з 1953 по 1970-й – у Київському інженерно-будівельному інституті. Під керівництвом і за консультацією Ф.П. Білянкіна підготовано понад 65 кандидатів і докторів наук. Нагороджений орденами та багатьма медалями.

У 1971 році завідувачем кафедри стає професор П.І. Семенов, який очолив дослідження зі стійкості тонкостінних стержнів. У цей же час на  замовлення виробництва на кафедрі розгортаються роботи з дослідження безканального прокладання в умовах постійної мерзлоти трубопроводів та тепловодів під керівництвом Р.М. Сазонова.

Семенов Павло Іванович (1916 – 2001 рр.) Народився 20 липня 1916 року в селі Тернівці Воронезької області (Росія). 1942 року закінчив Куйбишевський інженерно -будівельний інститут, за фахом інженера – будівельника. З 1945р. був аспірантом проф. М.В. Корноухова на кафедрі будівельної механіки КІБІ. У 1948 р. захистив кандидатську дисертацію на тему ”Некоторые приближенные методы расчета конечных деформаций и изгиба”. Після цього працював асистентом кафедри опору матеріалів, з 1953р. – доцент, а з 1984 року і до виходу на пенсію у 1999 р. працював професором кафедри опору матеріалів. У 1953 – 1981рр. працював завідувачем кафедрою опору матеріалів. У 1971 році одержав авторське свідоцтво  за № 313131 Комітету у справах винаходів та відкриттів при Раді Міністрів СРСР на тему ”Способ определения коэффициента поперечной деформации ортотропных материалов”. У 1983 р. захистив докторську дисертацію в Московському інженерно-будівельному інституті на тему “Напряженно-деформированное состояние и устойчивость анизотропных тонкостенных стержней”. Наукові інтереси спрямовані в напрямі розрахунку міцності і деформативності анізотропних тонкостінних стержнів відкритого профілю, експериментальних досліджень пружних констант анізотропних матеріалів (склопластиків, текстолітів, дерев’яно-шаруватих пластиків тощо), урахування зсуву при визначенні центра кручення тонкостінних стержнів відкритого профілю та розрахунку багатопролітних нерозрізних балок при обмеженому крученні. Автор 12 наукових статей, монографії та навчального посібника (два видання). Загальний обсяг біля 100 друкованих сторінок. Нагороджений вісьмома медалями. За його ініціативою при кафедрі опору матеріалів було засновано науково-дослідний сектор. Тривали ці роботи і після 1981 року, коли завідувачем кафедри став професор Л.Т. Шкельов, який разом зі своїми учнями розвивав скінченно-аналітичний метод прямих.

Шкельов Леонід Тихонович. (1929-2020рр.) Кандидат технічних наук, професор, дійсний член академії будівництва України, лауреат премії ім. Буднікова М.С. Закінчив будівельний факультет Київського інженерно-будівельного інституту в 1952 році. Отримав спеціальність інженера-будівельника. Після закінчення інституту працював за розподілом інженером в проектному інституті в місті Ленінграді. У 1956 році поступив до аспірантури Київського інженерно – будівельного інституту на кафедру будівельної механіки.

Науковим керівником був академік АН УРСР М.В. Корноухов. Після закінчення аспірантури у 1959р. вся подальша трудова діяльність пов’язана з КІБІ. Працював спочатку на кафедрі будівельної механіки, а з 1961 року на кафедрі опору матеріалів асистентом, старшим викладачем, доцентом і з 1981 р. по цей час завідуючим кафедри опору матеріалів. Одночасно, з 1968р. працював заступником декана і з 1972р. по 1997р. на протязі 25 років деканом будівельного факультету. Робота в деканаті і на кафедрі визначили два основних напрямки в методичних і наукових розробках. Це, по-перше, оперативна робота з керівництва факультетом і створення методичного забезпечення для організації учбового процесу в цілому зі спеціальності інженера-будівельника. Методичні розробки у цьому напрямку стосуються в першу чергу обґрунтування переліку і обсягу дисциплін, які необхідні для підготовки фахівців в будівельній галузі. Ці розробки враховані у нормативних документах, що регламентують освітню діяльність. Другий напрямок його роботи пов’язаний з керівництвом кафедрою і особистої роботи, як викладача і науковця. Суттєво була розвинута матеріальна база кафедри, особливо її оснащення комп’ютерною технікою і її впровадженням в учбовий процес. Створення оригінальної методики викладання курсу опору матеріалів, яка знайшла своє відображення у підручнику “Сопротивление материалов и основы строительной механики”. Наукові розробки присвячені вдосконаленню метода прямих і його застосування для визначення напружено-деформованого стану різних конструктивних елементів. Було отримано розв’язок для плоского напруженого стану пластин довільної конфігурації, для згину пластин, пластин середньої товщини без використання гіпотез Кірхгофа, круглих циліндричних оболонок. Було розвинуто наближені методи дослідження напружено-деформованого стану пластинчатих систем типу теплових камер та інших елементів підземних інженерних комунікацій. Постійно приділялась увага підготовці кадрів викладачів через аспірантуру. Чотири аспіранта захистили дисертації  і успішно працюють на кафедрі опору матеріалів КНУБА. Присвоєно вчене звання “Заслужений діяч науки і техніки України” за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження Всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року. Указ Президента України від 30 листопада 2012 року № 670.

До 2017 року кафедру очолював Станкевич Анатолій Миколайович. Він закінчив у 1982 році КІБІ з відзнакою. З 1982 по 1987р.– голова профкому студентів КІБІ. З 1990-1993рр. – аспірант кафедри опору матеріалів, науковий керівник Шкельов Л.Т.

З 1987р. асистент, з 1996р. доцент кафедри. У 1996 році присвоєно вчений ступінь кандидата технічних наук, а у 1998р. звання доцента. З 1997 року декан будівельного факультету. З 2004 р.- завідувач кафедри опору матеріалів. Дійсний член Академії будівництва України. Лауреат премії Академії будівництва України ум. акад.. Буднікова М.С.
Наукові дослідження присвячені проблемам міцності та жорсткості циліндричних оболонок та складених з них конструкцій. Автор та співавтор 18 наукових та методичних робіт.

Напрямки наукових досліджень з часом змінювалися, але завжди виконувалися на високому науковому рівні і в певній мірі пов’язувалися з вимогами виробництва та науковими інтересами завідувача кафедри. Велися розробки наближених методів визначення напружено-деформованого стану пластин і оболонок. На замовлення Центра підготовки космонавтів разом із кафедрою теоретичної механіки проводилася робота з вивчення поведінки космічних апаратів при деяких нештатних ситуаціях. На замовлення Ленінградського НДІ електрофізичної апаратури разом із кафедрою будівельної механіки виконувалася робота зі створення методу розрахунку на міцність термоядерних реакторів.

Окремо слід відзначити значне підвищення наукового потенціалу кафедри, яке пов’язане з початком роботи на кафедрі таких видатних вчених, як член НАН України Ю.М. Шевченко та член-кореспондент НАН України М.О. Шульга. Їх особиста наукова ерудиція та знання суттєво впливали на загальний науковий рівень кафедри.

У цей же період під керівництвом завідувача виконувалися роботи на замовлення Центру підготовки космонавтів разом з кафедрою теоретичної механіки проводилась робота з вивчення поведінки космічних апаратів при деяких нештатних ситуаціях. Відповідальним виконавцем був В.С. Бурлака. На замовлення Ленінградського НДІ електрофізичної апаратури разом з кафедрою будівельної механіки виконувалася робота зі створення метода розрахунку на міцність термоядерних реакторів. Відповідальний виконавець О.Г. Свешніков, виконавцями роботи були викладачі кафедри опору матеріалів і будівельної механіки.

Традиційним для кафедри є творче ставлення до учбового процесу, турбота про підготовку науково-педагогічних кадрів, дбайливе ставлення до становлення молодих викладачів. Майже у всі роки існування кафедри її викладацький склад комплектувався з випускників власної аспірантури. Зараз більшість членів кафедри є колишніми аспірантами професорів М.В. Корноухова, Ф.П. Білянкіна, Л.Т. Шкельова і А.М. Станкевича.

Завжди в полі зору знаходилось і знаходиться якісне методичне забезпечення всіх видів учбової роботи. Кафедра була одним з перших підрозділів університету, який почав застосовувати обчислювальну техніку в учбовому процесі. З цього часу більшість самостійних робіт студенти виконують за допомогою комп’ютерів із застосуванням програм, що розроблені викладачами кафедри  М.С. Пекловим, О.Ф. Корбаковим, Ю.А.Морсковим.