ПЕРСОНАЛІЇ

Робота кафедри філософії КНУБА завжди була пов’язана не тільки з дослідженням загальнофілософських проблем, а й з філософським осмисленням природничих і профільних дисциплін вишу. Завдяки накопиченому досвіду викладання філософії в технічному виші, кафедрою поступово визначилися пріоритетні напрямки досліджень, вдосконалювався стиль викладання, наслідувались і з’являлись певні традиції. Перш за все, це орієнтація на міждисциплінарний і комплементарний діалог з представниками технічних і точних наук. По-друге, розкриття творчого потенціалу дисциплін вишу через світоглядний і методологічний потенціал філософського знання, зокрема стимулювання творчого пошуку нових підходів та концепцій. По-третє, акцент на комплексності, фундаментальності освіти на противагу вузької спеціалізації, тобто знайдення антропоцентричних, гуманістичних важелів впливу на техногенез. Прищеплення культури абстрактного мислення відбувалося завдяки зусиллям видатних вітчизняних філософів, які у свій час працювали в КНУБА і заклали потужний фундамент у наукові, дослідницькі і викладацькі традиції кафедри філософії. Серед них:
 
КЛЄВЦОВ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ
доктор філософських наук, професор

Анатолій Іванович Клєвцов стояв у витоків викладання філософських дисциплін в Київському інженерно-будівельному інституті (КІБІ у минулому, а нині КНУБА), і 27 років, а саме з 1960 по 1987 рік, успішно очолював кафедру філософії цього вишу. Клєвцов А.І. є автором понад 170 наукових і науково-методичних робіт, які стали відображенням допитливого розуму і всеохоплюючої сфери інтересів цього видатного в минулому українського вченого і викладача. Це наукові дослідження з проблем теорії пізнання, марксистсько-ленінської філософії та філософських проблем природознавства, з естетики архітектурного образу та етики взаємовідносин у колективі, з методології науки та філософії творчості. Незмінний автор числених статей в Українській радянській енциклопедії, всесоюзному журналі «Весник высшей школы» та «Программирование обучения». Анатолій Іванович Клєвцов здобув вищу освіту спочатку у КНУ ім. Т.Шевченка, потім в Уральскому педагогічному інституті ім. А.С.Пушкіна, закінчив аспірантуру по кафедрі філософії КПІ ім. А.М.Горького (зараз НПУ ім. М.П.Драгоманова). Вільно володів трьома мовами – німецькою, французькою, англійською. Захистив кандидатську дисертацію в 1951 році і через 9 років, в 1960 році, очолив новостворену кафедру марксистсько-ленінської філософії. Під керівництвом А.І.Клєвцова кафедра філософії КІБІ добилася перших видатних успіхів: її діяльність була високо оцінена у республіканській пресі УССР. Більш того, кафедра була затверджена у якості опорної кафедри для кафедр філософських вишів у застосуванні технічних засобів навчання (1974-1976 роки). Професором Клєвцовим було розроблено багато факультативних курсів з методології наукового пізнання, філософських проблем природознавства, спецкурсів з логіки наукового дослідження. В певному відношенні можна говорити про створення А.І. Клєвцовим власної філософської школи, орієнтованої на аналіз теоретичного і емпіричного рівнів наукового пізнання. Анатолій Іванович виховав не одне покоління викладачів філософії і завжди вчив мислити, знаходити нові рішення, розвивати творчу активність мислення.
Монографії:
Диалектико-материалистический анализ основных методов исследования – К. Вища школа, 1972
 
СОЛОВЕЙ ЛЕОНІД АНТОНОВИЧ
доктор філософських наук, професор

Відомий вітчизняний методолог і філософ науки, учень видатного фахівця з філософії науки, філософських проблем математики О.І. Кедровського. Працював на кафедрі з 2001 по 2005 рік. Наукова спадщина Л.А. Солов’я втілилася у двох монографіях, одному підручнику «Класична філософія науки» (залишився у рукописі), а також у понад 20 розділах колективних монографій та біля 100 наукових статей. Леонід Антонович Соловей пройшов довгий шлях від аспіранта кафедри філософських проблем природознавства КНУ до докторанта МГУ ім. М. Ломоносова. Докторську дисертацію захистив у Москві за спеціальністю філософія науки (математики). Певний час працював інспектором Управління викладання суспільних наук Мінвіузу УССР, а також на посаді зам. декана з наукової роботи філософського факультету КНУ ім.Т.Шевченка.
Монографії:
1. Алгоритмичность практики, мышления, творчества – К. Вища школа, 1980. – 184 с.
2. Практическая природа идеалов познавательной деятельности – К. Вища школа, 1986. – 217 с.
 
БИЧКО АДА КОРНІЇВНА
доктор філософських наук, професор

Вчений з надзвичайно широким колом енциклопедичних знань та інтересів. Дружина і теоретичний соратник видатного представника Київської філософської школи, академіка Української Академії політичних наук, доктора філософських наук, професора Бичко Ігоря Валентиновича. Ада Корніївна Бичко працювала на кафедрі філософії КНУБА майже 16 років, з 1973 по 1989 рік. За спеціальністю вона була психологом, за кваліфікацією – викладач філософських дисциплін. За час роботи на кафедрі Бичко А.К. захистила докторську дисертацію, та привнесла на кафедру просто унікальний для викладача філософії досвід роботи: перекладачем на телевізійній студії (1958-60 рр.), досвід керівництва філософськими семінарами на Київській студії художніх фільмів ім. А.П. Довженко, а також край потрібний і дуже багатогранний досвід викладання в технічних вишах: курсів з кандидатського мінімуму для аспірантів Інституту автоматики і студентів Політехнічного інституту (1970-73 рр.). Ада Корніївна вільно володіла чотирма мовами – французькою, німецькою, польською, чеською і неодноразово представляла УССР у відрядженні за кордоном – у Польщі, Чехословаччині, Німеччині. Авторка понад 100 наукових праць, співавтор численних монографій і підручників з історії філософії, естетики, художньої творчості. Незважаючи на те, що тематика наукової творчості Ади Корніївни Бичко від десятиліття до десятиліття динамічним чином змінювалась, проте, напевно, саме завдячуючи цьому у неї сформувався неповторний авторський стиль філософського пошуку і викладання філософських дисциплін. Коло інтересів видатного вченого спочатку оберталось навколо становлення та розвитку ірраціональних концепцій в античній і середньовічній думці, надалі – навколо проблеми свободи, світоглядних особливостей національної свідомості українців, становлення та розвитку української інтелігенції.
Монографії:
1. Біля джерел християнського ірраціоналізму (1984)
2. Критичний аналіз філософських концепцій молодіжного бунтарства (1985)
3. Народна мудрість Русі: Аналіз філософа (1988)
4. Теорія та історія світової і вітчизняної культури, у співавт. (1992)
5. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенційного дослідження, у співавт. (1995)
6. Леся Українка. Світоглядно-філософський погляд (2000).
7. Світлотінь Касіяна (Калліста) Саковича, у співавт. (2005)