95 років від дня народження архітектора Анатолія Ігнащенка
Сьогодні виповнилось би 95 років від дня народження Анатолія ІГНАЩЕНКА (1930–2011) –українського архітектора, художника-монументаліста, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, випускника Київського національного університету будівництва і архітектури 1953 року (тоді ще в статусі будівельного інституту).
Він народився в Україні, на Хмельниччині, сином мандрівного рома та польки, був одним із трьох найталановитіших учнів відомого архітектора Йосипа Каракіса, викладача нашого університету, і став співавтором численних пам’ятників, монументів, меморіальних комплексів в Україні і за кордоном (Канада, Польща, США, Франція) – понад 280 творінь.
Шевченківську премію отримав за пам’ятник Лесі Українці в Києві, створенийразом зі скульпторкою Галиною Кальченко.
Серед знаних робіт майстра – станція метро «Дніпро» та Український дім у столиці, музейний комплекс у Трипіллі на Київщині, меморіальні комплекси «Бабин Яр» у Києві та «Савур-Могила» на Донбасі, «Голодомор 33» в Лубнах, пам’ятники Тарасові Шевченкові в Каневі, Олександру Довженку – в Сосниці. На Алеї діячів світової цивілізації в Нью-Йорку український зодчий увічнив Тараса Шевченка, Волта Вітмена, Янку Купалу. В Парижі – також Тараса Шевченка, в канадському місті Саскатуні – Лесю Українку, у Вінніпезі в Канаді – Івана Франка.
Одним із останніх задумів Анатолія Ігнащенка була циганська кибитка над Бабиним Яром, де за свідченням очевидців нацисти першими стратили саме ромів. Кам’яна кибитка з навіки вгрузлими у землю з колесами, яку він створив, була знищена, її шматочками вимостили вулицю. Він виготовив нову, з корабельної сталі, її потім встановили в Кам’янці-Подільському на скелі над річкою Смотрич – у центрі Європи. Вже у 2016 році ту кибитку передали в Київ для встановлення в Бабиному Яру, як і хотів автор.
«Звідки ви берете такі неординарні ідеї»? – цікавилися у майстра. – «Я ж циган, – відповідав він, – а цигани сплять з відкритими очима і бачать усю Галактику».
