Театр “Дивні люди”
Історія створення київського театру “Дивні люди” розпочалась в студентські роки головних учасників на сцені актової зали КНУБА. Тоді студенти Київського університету будівництва і архітектури безтурботно грали СТЕМ, аж пізніше це захоплення переросло у справжній театр.
Матеріали взято з сайту театру “Дивні люди”:
“А почалося все у далекому 2000 році у стінах Будівельного університету. Усі ми познайомилися завдяки театральному колективу, тоді ще студентському театру, куди всі благополучно потрапили та продовжили йти за накатаною схемою. Репетируємо, виступаємо, гуляємо, потім п’ятий курс, людина йде в життя, а до театру набирають нових бійців. Та ось тільки, університет ми закінчили, а з улюбленою справою не змогли розпрощатися. Шкідливі ми:)
І понеслося, поїздки по фестивалях, участі у різних концертах, вранці на роботу, увечері на репетицію і так ще 5 років. Їздили, вигравали, привозили додому купу папірців (дипломів), і після закінчення часу зрозуміли, що так не піде. Папір звичайно стане в нагоді, можна багаття розпалювати, а ось що робити з досвідом та вмінням, які накопичилися за 10 років? Не зрозуміло. Потрібно було терміново спрямувати все це в потрібне русло і лише незнання та нерозуміння, не дозволяли нам цього зробити.
На вулиці був 2009 рік. І в наших головах народилася перша наша вистава «Відверто кажучи…» це був абсолютно новий досвід для нас, у плані жанру та подачі матеріалу. Ми до цього додали, свого акторського досвіду, трохи харизми. І…. власне, все заглохло. Знову з’їздили на фестиваль, привезли черговий папірець і ДВД плеєр (забув сказати, що цих плеєрів у нас було більше ніж папери, чомусь усі організатори фестивалів були впевнені, що кращого призу, ніж плеєр не буває).”
“Наш колектив це актори та автори:
Новіков Артем – Автор, актор та режисер театру “Дивні люди” Народився у Дніпропетровську тепер живе та працює у Києві. Як і решта учасників має технічну освіту “Інженера аналітика”, що зовсім не заважає, і навіть допомагає займатися творчою діяльністю;
Юрій Громовий – За освітою «інженер будівельник», а також «Диктор телебачення». Як ці дві освіти містяться в цій людині, знає лише вона. Також є актором студії Мамахохотала, а ще тато-блогер. Коли він усе встигає, ніхто не знає;
Виталій Сердитов – Актор. Наймолодший учасник нашого колективу;
А також наш незмінний звукорежисер:
Максим Миколаєць – Незмінний звукорежисер колективу «Дивні люди» Народився у Києві. За освітою Технолог. Тому коли необхідно щось замісити чи забетонувати, це до нього. Основну частину часу проводить поза сцени, так би мовити «невидимий фронт», що допомагає йому бачити нашу роботу збоку та вносити відповідні корективи.
Ось у такому складі зараз робиться історія театру «Дивні люди». Але так було не завжди.”
“Так і продовжувалося б усе до нескінченності, якби доля не привела нас на один телевізійний проект. (Звичайно цьому передували кастинги, і участь в інших проектах, але це вже інша тема для розмови) І хоча ні чого геніального ми там не робили, стояли на задньому плані))), натомість змогли на власні очі побачити, що таке творчий проект. Зрозуміли, що у творчості немає нічого страшного і недосяжного. Така сама робота, тільки зі своїми нюансами та творчим підходом.
Відразу скажу, що якби це не сталося, не знаю, як склалася б наша доля. І я дуже вдячний тим людям, завдяки яким ми там опинилися та перейняли незабутній досвід. Я не озвучуватиму імена, якщо вони читатимуть ці рядки, зрозуміють.
Зима 2010 року. Внаслідок плідного мозкового штурму, у стінах дачного будиночка. Ми дійшли висновку, навіщо винаходити велосипед, якщо ми й так уже на ньому сидимо. А саме продовжити працю нашого життя. Але вже керуючись професійними навичками під час підходу до справи.
А ось тут уже понеслося…
Як дипломовані будівельники ми почали будувати. Перші декорації, перший договір оренди залу, перші питання, а де знайти глядача тощо.
У березні 2011 року ми відіграли нашу першу офіційну виставу. Це сталося на сцені будівельного університету. Перший сезон вийшов дуже коротким, і пробним, тому ми його не враховуємо, а вважаємо початком осінь 2011 року.
А далі ви знаєте… переїхали до Будинку архітектора, зробили багато прем’єр (станом на 2022 рік понад 30 вистав), зараз працюємо та кайфуємо. Тому що це наше життя, наша творчість. Попереду ще багато цікавого.”
Афіши деяких із спектаклів, що сьогодні проходять на різних сценах міста Києва:
Дипломи та грамоти зберігаються в музеї КНУБА:
