Історія одного будинку
Наш будівельний інститут був заснований у 1930 році на базі факультету КПІ та Київського художнього інституту. Перше приміщення, яке займав Київський будівельний інститут у перші роки свого існування (1930-1934) – було за адресою вулиця Гершуні (зараз – Олеся Гончара) 55-Б, де з 1969 року і до теперішнього часу розміщується Інститут геологічних наук НАН України.
А тепер про історію цієї будівлі. Вона була побудована спеціально для наукового та культурно-просвітницького суспільства. Київське відділення Технічного товариства було засноване у 1870 році для сприяння розвитку та вдосконалення промислового виробництва, налічувало близько 300 членів. З 1904 року правління Київської філії Технічного товариства почало збирати капітал на будівництво власного будинку по вулиці Столипіна 55-Б. Будівництво розпочалося у 1911 році за проєктом архітектора М.Кобєлєва. У новому приміщенні була велика глядацька зала з чудовою акустикою, де планувалось організовувати перегляд наукових фільмів, а також вечори та концерти. Вартість будівництва склала 238 486 рублів. Однак, використати новобудову за призначенням майже не довелось. З початком Першої світової війни значну частину приміщень зайняв військовий шпиталь.
У серпні-грудні 1918 перший-другий поверхи було реквізовано для Міністерства торгівлі і промисловості Української Держави. 1922-1924 тут розміщувався Інститут пластичного мистецтва, створений на базі Української державної Академії мистецтва. Наприкінці 1920-х рр. тут діяв Київський державний електротехнікум («КЕТ») ім. В. Леніна.
В цьому приміщенні Київського будівельного інституту в перші роки його існування викладали відомі вчені та архітектори Ф. Бєлянкин, О. Вербицький, Б. Горбунов, В. Заболотний, И. Каракіс, М. Корноухов, П. Костирко, В. Кричевський, И. Моргилевський, К. Симінський. З 1935 року Київський будівельний інститут отримав нове приміщення на вулиці Пироговській, 9 (зараз це вулиці Пирогова).
А будинок по вулиці Гончара в різні роки займали інститути АН УРСР. 1947 – 1961 тут містився Інститут електротехніки АН УРСР, заснований 1947 на базі електротехнічного відділу Інституту енергетики АН УРСР. У повоєнний час до 1961 в будинку розміщувався Інститут будівельної механіки АН УРСР. 1966 – 1970 в будинку розміщувався Інститут теоретичної фізики АН УРСР. 1939 – 1941, 1944 – 1947 тут розташовувався філіал Харківського інституту енергетики АН УРСР, на базі якого 1947 створено інститути електротехніки і теплоенергетики. Останній реорганізовано 1964 в Інститут технічної теплофізики АН УРСР, що містився на четвертому поверсі. З 1969 в будівлі розміщується Інститут геологічних наук НАН України.
https://www.shukach.com/uk/node/66796
Щодо вулиці Олеся Гончара, то вона теж має свою історію. Вулиця як така виникла у 1983-1985-ті роки на місці де раніше був яр та сміттєзвалище та мала назву Маловладимирская (на честь святого Володимира). У 1911 році була перейменована на Столипінську (на честь російського державного діяча, вбитого в Києві). У 1919 році вулицю перейменували на вулицю Григорія Гершуні (на честь есера-терориста), у 1937 році вулиця почала носити ім’я Ладо Кецховелі (на честь грузинського соціал-демократа). А вже через два роки вулиця отримала назву Чкалова (на честь льотчика Валерія Чкалова, що загинув у 1938 році). У 1941-1943 роках вулиця була названа – Антоновича (на честь українського історика 19 сторіччя).
Останнє перейменування вулиці сталося у 1996 році. Відтоді вулиця носить назву на честь українського письменника Олеся Гончара.
