Дронь А.А.

Анатолій Андрійович Дронь

Український державний і політичний діяч, дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Член Парламентської асамблеї Ради Європи (1996—1998). Дійсний член Академії будівництва України (1994) та Академії економічних наук України (1996), Заслужений працівник житлово-комунального господарства України.

Анатолій Андрійович народився 18 березня 1945 року в старовинному містечку Седнів Чернігівської області України.

Середню школу закінчив на «відмінно» у 1963 році та отримав золоту медаль. Одразу ж вступив до Київського інженерно-будівельного інституту, одночасно з навчанням працював бетонником на підприємствах «Київміськбуд».

Потім три роки (1964-1967) відслужив у лавах армії, після чого повернувся до інституту та у 1972 році  з відзнакою завершив навчання в КІБІ за спеціальністю «Міське будівництво і господарство». Був активним учасником молодіжного руху: в свій час очолював комсомольські організації середньої школи, військової частини, інституту. Був керівником студентських будівельних загонів, що ударно працювали на казахстанській цілині, також був командиром Київського об’єднаного будівельного загону. За самовіддану працю був відзначений високою державною нагородою – орденом «Знак Пошани».

У 1975 році був обраний заступником Голови Дарницького райвиконкому міста Києва, згодом працював завідувачем сектору міського господарства ЦК Компартії України.

У 1986 став учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – очолив чорнобильський штаб Мінжитлокомунгоспу, брав безпосередню участь у проведенні робіт по дезактивації забруднених територій, займався питанням переселення людей із зони відчуження.

 У 1987 році призначений заступником Міністра житлово-комунального господарства УРСР, а з 1991 до 1994 року обіймав посаду Голови Державного комітету України по житлово-комунальному господарству.

У 1990 році Анатолій Дронь обраний депутатом Верховної Ради УРСР від Чернігівської області, а з 1991 року він Народний депутат України І скликання, заступник голови Комісії з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.

У 1994 році в тому ж окрузі був вдруге обраний до парламенту. З 1994 по 1997 — голова підкомітету Комітету ВР України з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів.

Був одним із організаторів депутатської групи «Незалежні» та її співкоординатором, входив до складу постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи.

Наприкінці 1997 року керівництвом Держави було прийнято рішення про направлення Анатолія Андрійовича на дипломатичну роботу, якій він присвятив в подальшому 17 років свого життя.

З січня 1998 року до червня 2002 він – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь, потім – Перший заступник міністра закордонних справ України у зв’язках з Верховною Радою.

У травні 2007 року за поданням Президента України Рада голів урядів Співдружності Незалежних Держав призначила Анатолія Андрійовича Дроня на посаду Заступника Голови Виконавчого комітету – Виконавчого секретаря СНД. В зоні відповідальності Анатолія Андрійовича були економічні відносини між країнами, пріоритетними напрямками яких були транспорт та енергетика. У жовтні 2011 року Голови урядів підписали Договір про зону вільної торгівлі СНД, одним з ініціаторів розробки якого виступила Україна. У 2014 році зі зміною політичної ситуації Україна припинила свою діяльність у цьому міжнародному органі, а А.А.Дронь подав у відставку.

Анатолій Андрійович продовжує активно працювати та ділитись своїми знаннями та досвідом. Станом на 2024 рік він Віце-президент-виконавчий директор Будівельної палати України, яка є найбільшим професійним об’єднанням в будівельній галузі, сприяє залученню новітніх технологій, захисту інвестицій, створенню конкурентного ведення бізнесу.

Дронь А.А. – кандидат економічних наук, володіє кількома іноземними мовами, автор понад 30 наукових праць, нагороджений:  Орден «Знак Пошани» (1971), Орден «За заслуги» III ст. (10.1997),

Орден «За заслуги» II ст. (06.2007), Почесна грамота Верховної Ради України (2004), має 4 медалі

Присвоєне почесне звання Заслужений працівник житлово-комунального господарства України.