Патон Є.О.
Євген Оскарович Патон (1870-1953)
Доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії наук Української РСР, член Президіуму Академії наук УРСР, Заслужений діяч науки УРСР, Герой Соціалістичної Праці.
Видатний вчений в галузі мостобудування та зварювання.
Народився 5 березня 1870 року в місті Ніцца (Франція), в родині російського консула Оскара Петровича Патона.
Початкову освіту до 5 класу він отримував вдома з репетиторами. Середню освіту отримав в гімназії в Німеччині.
Восени 1888 року, після закінчення гімназії, вступив до Дрезденського політехнічного інституту, на інженерно-будівельний факультет. Вчився старанно, відвідував екскурсії на будівельні майданчики, читав багато технічних книг та журналів, відвідував дрезденську бібліотеку. Влітку 1889 році він відвідав Росію, де успішно здав іспити та отримав російський атестат зрілості.
В 1894 році Євген Оскарович закінчив Дрезденський політехнічний інститут та був залишений на кафедрі «Статика споруд і мостів» в якості асистента. В той же час він був прийнятий за сумісництвом інженером-конструктором проєктного бюро по будівництву нового дрезденського залізничного вокзалу.
Весь час Патон хотів повернутись до Росії та отримати там диплом інженера. Згодом йому дали дозвіл вступити на п’ятий курс Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення та через рік, у 1896 році, він успішно захистив диплом за спеціальністю «Мостобудування». Практично одразу ж молодий інженер зробив проєкт шляхопровода для Ярославської залізниці, де запропонував технічні новинки, яких до того часу не практикувались в мостобудуванні. Це принесло Патону широку відомість серед фахівців.
В 1901 році Євген Оскарович захистив дисертацію та вчена Рада Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення присудила йому вчену ступень ад’юнкта. Активно працює над написанням чотиритомного підручника «Железные мосты балочной системы». А у 1904 році дирекція Київського політехнічного інституту запросила Є.О.Патона очолити в цьому інституті новостворену кафедру «Мости». Він прийняв запрошення та приїхав до Києва. Невдовзі його обрали деканом інженерно-будівельного відділення. Будучи деканом, Патон створив інженерний музей та навчальний кабінет мостів, організував бібліотеку, продовжив написання підручника та проєктувати мости в різних регіонах країни.
Після першої світової війни та революції 1917 року країна потребувала багато зусиль для відновлення народного господарства, і Патон включився в роботу по відновленню мостів, консультував проєктування та будівництво мостів через Дніпро, Десну, Прип’ять. В 1925 році на заміну старого цепного мосту через Дніпро в Києві за проєктом Є.О.Патона було завершено будівництво нового мосту, який у свій час був знищений під час війни у 1941 році.
За посиланням інформація про міст, побудований за проєктом Патона в Києві.
В 1929 році Патона обрали дійсним членом Академії наук УРСР і він перейшов працювати до Академії. Свою роботу в Академії Патон розпочав з створення електрозварювальної лабораторії, яка розміщувалась в одній маленькій кімнаті і мала назву «Лабораторія Патона». З часом лабораторія розширилась до трьох кімнат у підвальному приміщенні на бульварі Шевченка. В 1930 році по ініціативі Є.О.Патона та Б.М.Горбунова був заснований електрозварювальний комітет академії Наук УРСР, його очолив Є.О.Патон. На базі лабораторії та електрозварювального комітету в 1934 році утворили електрозварювальний інститут, директором якого був призначений Є.О. Патон, який керував інститутом до кінця свого життя.
В 1930 році на базі відділення комунального та фабрично-заводського будівництва КПІ був заснований Київський будівельний інститут, куди було передано науково-дослідну кафедру інженерно-будівельних наук, яку очолював Є.О.Патон. Кафедра мала такі секції: мости, інженерні споруди, залізниці, місцевий транспорт, санітарна гігієна, будівельні матеріали. Сам Є.О.Патон не перейшов до будівельного інституту, але перейшли його учні, серед яких були Ярін, Жудін, Леонтович та багато інших. В 30-х роках минулого сторіччя Патон працював штатним консультантом в управлінні по будівництву великих мостів «Строймост», разом з ним працювали його учні Гришпан, Уманський, Горбунов.
В роки другої світової війни Патон був на Уралі, де налагодив автоматичну електрозварку на танкобудівному заводі. А після війни він повернувся до Києва та продовжив керувати інститутом електрозварювання.
За його проєктом був побудований унікальний на той час суцільнозварний міст через Дніпро у Києві, будівництво якого було завершено вже після смерті вченого. Євген Патон три місяці не дожив до відкриття мосту, який тепер за правом носить його ім’я. Міст Патона був включений Американською академією зварювання в список видатних інженерних споруд.
За посиланням історія будівництва мосту імені Патона в Києві.
Всього за проектами академіка Патона було споруджено понад 50 клепаних і 100 зварних металевих мостів, більшість з яких служить людям і донині. Патон – автор понад 350 праць.
Євгену Оскаровичу в 1941 році було присвоєно звання Лауреата Державної премії за розробку та вдосконалення механічного електрозварювання, в березні 1943 року присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці.
Син Євгена Оскаровича, Борис Патон (27.11.1918 – 19.08.2020), продовжив справу батька, все життя присвятив науці в галузі металургії, технології металів, електрозварювання; є автором понад 400 винаходів. Борис Патон став першою людиною, нагородженою званням Герой України.
Патон Є.О. був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, двома Орденами Леніна. З 1945 по 1952 роки Патон працював Віце-Президентом Академії наук УРСР.
Помер Євген Оскарович 12 серпня 1953 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (центральна алея, ділянка 1).
http://heroes.profi-forex.org/ru/paton-yevgen-oskarovich
https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/e-paton-150r/
за посиланнями більш детальна біографія Є.О.Патона
