День шефа. Кащенко

На межі двох століть

Хтось з відомих філософів сказав, що якщо хочеш дізнатися правду про людину, не потрібно опиратися на її титули, а всього лише зверніть увагу на оточуючих, які з нею спілкуються. Звичайно, ніхто не заперечує досягнення, статус, про це напишуть ті, хто краще на цьому розуміється. Найбільше правдивою завжди є оцінка, яку дають за кулісами, як заведено в артистів.

А взагалі писати за людину дуже складна річ, тому автор цих рядків віддає на розсуд тим, хто причетний до деяких інтересних сюжетів з професійної діяльності. Так, потрібно нагадати, що розмова буде про декана архітектурного факультету Кащенка Олександра Володимировича.

На посаді декана уже довгий час, але від цього він не став менше відповідати їй. Звісно, посада зобов’язує бути в центрі уваги керівництва, викладачів, студентів, а нерідко і їхніх батьків та людей різного рівня, які непричетні до освітнього процесу. І, по-перше, потрібно зауважити, що професійність його завжди знаходила відповідні слова, складені в логічні речення, які були відповіддю на будь-яке запитання.

Для керівника в навчальному закладі важлива і друга риса, якою володіє О. Кащенко, це розмовляти зі співрозмовником мовою, яку розуміють обоє однаково, тому такі бесіди завжди мали позитивний результат.

Уважність, але не для того, щоб запам’ятати, а щоб можна було прийняти правильне рішення, в яких би то не було складних чи неприємних ситуаціях. Співрозмовник на будь-яку тему, від складної професійної до кумедної побутової, при цьому доброзичлива підтримка думки кожного. Саме розмовляти, а не підкоряти співрозмовника своїй ідеї, розумінню за принципом, час вирішує, а не суперечка, хто краще розуміє. Роками сформована риса, що кожна думка має право на її існування.

Не можна не сказати ще про одну рису – це повага до минулого, до вчителів, яких уже нема поряд, але залишились приємні моменти при спілкуванні з ними, або були почуті без участі в розмові. Даний Богом артистизм відтворення не тільки суті сказаного, а й імітування голосу поведінки завжди згуртовували колектив, в якому Олександр перебував, чи то аудиторія, чи потяг, чи вулиця.

Відмінна пам’ять спогадів завжди не давала забути найкращі моменти професійної діяльності, які, мабуть, тому і є міцним фундаментом архітектурної школи КНУБА. Можна було б багато згадувати різних життєвих моментів, проте не будемо втомлювати читача, хіба що ще одну рису – це любов до малювання і не важливо чим чи фарби, чи пастель, чи звичайні дитячі олівці, й не важливо де, чи на роботі, чи на відпочинку. Коли дивишся на цей процес, то розумієш, що завдяки цьому заняттю Олександр розуміє оточення і людей. Здається, що час зупиняється, коли дивишся за цим заняттям, видає плинність часу тільки посивіла голова.

Так, мабуть, слід все-таки нагадати, що Кащенко Олександр Володимирович доктор технічних наук, професор, Заслужений працівник освіти, вважаю це ті фактори, які саме характеризують його як вдалого декана архітектурного факультету, який займає своє місце по праву.

Насамперед прошу вибачення, можливо за не зовсім офіційний матеріал, просто хотілось поділитись з іншими своїми думками, але впевнений, з ними погодяться всі й, можливо, опишуть більш красиво.

З Днем шефа, Олександре Володимировичу!

Віктор ЯЦЕНКО, завідувач кафедрою ландшафтної та туристично-рекреаційної архітектури